Розділ 4

Сашку, Айлану і Вейну було найважче слухати розповідь Джонатана, але вони трималися. А ось Олега, здається, оповідь про жахіття Імперії, якій він вірно служив багато років, наче зовсім не бентежила.

– Нас привели у підземелля. Імперські підземелля не такі, як це, хлопче. Коли опиняєшся там, знаєш, що сонця тобі більше не бачити, і відчуваєш такий відчай, що до нього важко звикнути. То пам’ять стін, які увібрали в себе почуття колишніх імперських в’язнів, кого вже немає на землі.

Так минуло кілька днів. Нам було складно їх рахувати. Рани Кристофера і Маріан повністю загоїлись, і тоді нас знову повели нагору. Зброю нам залишили, але скористатися нею можна було тільки для того, щоб позбавити себе життя, бо ми навіть не знали, в якій частині палацу знаходимося.

...Фенікс втратила свідомість, коли полум’я з пащі металевого звіра опалило її долоню. Кристофер підхопив товаришку, а Химера сміялася.

Солдати вилили на обличчя Фенікс холодної води, щоб отямилась.

Болем проймав руку жереб, назавжди залишаючись на шкірі прихованим закляттям. Але той біль був лише обіцянкою майбутніх страждань.

Найдовше біля палаючої пащі стояв Лінт, і волосся його сивіло на очах. Коли закляття відпустило пірата, радник Імператора знову підійшов до полонених.

– Вам показали частину того, що з вами буде, – доброзичливо сказала Химера. – Ви ще можете уникнути цього, якщо присягнете на вірність Імперії.

– Ми ніколи тобі не присягнемо! – зухвало запевнила ворога Маріан, Джонатан вихопив пістолет, цілячись раднику Імператора в серце.

Та Химера легко відібрала у нього зброю і зламала, жбурнувши подалі.

– Чим довше ви у моїй владі, тим ви слабші. Не вам, смертним, битися з давнім народом.

– А давній народ нам не допоміг, – з відчаю тихо проговорилася Фенікс.

Та радник Імператора почув. Ворог підійшов до Фенікс.

– Що ти сказала, Лілі? Ви спробували заручитися підтримкою давнього народу? Кого саме?

Фенікс мовчала, ще витримуючи погляд Химери.

– Ти погано поводишся зі старшими від тебе, Лілі.

Радник Імператора створив закляття так швидко, що вони не встигли помітити того руху пальців, а наступної миті Фенікс упала на підлогу, скорчившись від болю. Друзі смикнулися до неї, та Химера іншою рукою втримала їх, не даючи подолати прозору стіну.

– Говори! Кого з давніх ви кликали?

Фенікс застогнала, біль відбирав свідомість, але закляття не давало знепритомніти.

Химера повторила рух повільніше, посилюючи закляття. Фенікс закричала.

– Не муч Лілі! Ми тобі скажемо! – не витримав Ажи де Сентан.

Химера зняла обидва закляття. Лінт кинувся до Фенікс, яка приходила до тями.

Ворог пильно дивився в очі Ажи, читав у нього в душі. І старший брат Фенікс не міг відвести погляд, воля Химери пила його сили разом із пам’яттю. Нарешті радник Імператора сам відвів очі.

– Та ви і самі не знаєте, хто прийшов до вас, – сказав ворог. – Не чекайте на їхню допомогу: давній народ рідко дотримується слова, даного людям. А закляття дружби, що зв’язує вас, я використаю якнайкраще, – Химера відійшла до голови, в якій ще жеврів вогонь, тіні від полум’я блукали її білосніжним вбранням. – Завтра одного з вас заберуть на тортури. І катуватимуть доти, доки ви не зрадите Море. Ви всі його зрадите, це я можу вам пообіцяти. Першим жереб випав капітану "Вира". До зустрічі завтра, Маріан.

Химера пішла, на хвилину залишивши піратських капітанів самих...

Джонатан замовчав. Його спогади видіннями приходили до всіх, хто мав сміливість їх бачити, та дотик до цієї пам’яті надто виснажував.

– Скажи, Джонатане, ви всі чаклували тої ночі біля палацу, а чому зараз не чаклуєте? Ні ти, ні Ярош, ні Маріан, – запитав Вейн.

– Коли тіло чарівника гине, душа його жива. Чари і піратство часто поєднуються, бо і чарівники, і пірати найбільше шанують волю. Якщо пірата не оплакали, душа його потрапляє на цвинтар кораблів і там, у будь-якій подобі, може жити багато років, втрачаючи себе, доки не розчиниться в мертвому морі цвинтаря.

Якщо ж загиблого оплакали, то душа його ховається десь у світі. І якщо хтось любить ту душу, то зможе її відшукати у спогадах. Хоча це дуже важко, і багато чого треба подолати, щоб повернути ту душу у світ людей, щоб вона жила.

Та, переходячи межу смерті, чарівник втрачає свою силу і більше ніколи не зможе чаклувати, навіть повернувшись до живих.

– То Яроша вбили? – не повірив Айлан. – Але ж він...

– Мені не відомо, що сталося з Ярошем після того, як він утік зі столиці. Я можу розказати вам тільки про те, що сталося зі мною.

– Розкажи, – тихенько повторив прохання Сашко.

...Спочатку забрали Маріан, а за кілька днів піратських капітанів покликали до зали з білим мармуровим троном, і там Маріан присягнула на вірність Імперії. Її зелені очі потьмяніли від болю, який вона пережила, чорна сукня ховала все тіло, окрім кистей, і ще обличчя було відкрите.