4

Непомітно настала ніч. За вечерею та розмовами, через дощ, який продовжував лити та монотонно стукати хоч у старий, та все ще міцний дах, хлопці не почули кроків в сторону сторожки. Їх відчула тільки кішка, яка розпушила хвоста, та побігла до дверей, на зустріч.

Двері відчинилися одним рухом. На порозі в сторожку виникла згорблена, худорлява фігура старця. Він спершу поставив свій ціпок поряд з дверима, потім перехопив клунку, поставив її на підлогу у сторожці. Потім вже вільними руками вхопився за стіни й підтягнув свою ногу, щоб зайти в укриття. Весь цей час він дивився на хлопців, точніше на відкриту сумку, в якій лежали викопані ними артефакти.

Кішка потерлася об ноги діда, наче признала в ньому господаря та кулею вискочила за двері. З поривом вітру двері самі швидко поповзли назад й зачинилися за спиною відлюдника. Товариші змогли як слід роздивитися, що старий не тільки мокрий, а ще й весь забруднений у глинистій землі. Вона вкривала його одяг, просочувала старезні штани, грудками висіла на бороді й довгому волоссі, навіть на лобі й щоках була земля.

- Пішов геть, халепа! - Загорланив Сергій, який швидко сп‘янів від горілки.

Та старий навіть не звернув уваги на нього, не відвів очей від сумки. Він зітхнув й попрямував до хлопців. Очі його наче ще сильніше запали, провалилися під густими сивими бровами. Свою палицю старець залишив біля стіни, тому його рух видавався настільки незграбним та повільним, що б в іншій ситуації виглядало навіть кумедно.

- Ти куди сунеш? - Вишкіряючись гримнув Сергій. Йому, навіть без слів, чітко були зрозумілі наміри діда. Від такого нахабства хлопцю перехопило дух.

Старий все не спинявся. Дивна річ, Сергій лаявся, проте не підіймався з місця, наче його приклеїли до підлоги. Юрко втиснувся у стіну, на яку до цього спирався спиною, весь алкоголь випарувався вмить, з появою відлюдника. Михайло мутними очима кліпав, та щось незрозуміле намагався сказати. Він до появи старця вже зовсім куняв над мискою, а тепер не міг зрозуміти з чого весь цей галас.

Дідуган “проповз” ці декілька метрів, завмер, нависаючи над мисками, потім став повільно нахилятися, не реагуючи жодним чином на репетування Сергія. Його правиця, уся в землі, з довгими та брудними нігтями, занурилася у сумку. Він на мить перевів погляд та посміхнувся хлопцю. Після, діловито, не дуже панькаючись з її вмістом, почав там ритися. По підлозі розкотилися яскраві скляні бусини, випало кілька каблучок та ще якісь дрібнички. Старий схопив половину розрубленого навпіл золотого диску й потягнув на себе. За нього зачепилася гривня, але згодом впала.

Тут нарешті Сергій спромігся вивільнитися з-під свого дивного зціпеніння. Вхопив обома руками старого за руку, щосили здавив тонке зап‘ястя, немов намагаючись переломити, потягнув діда на себе.

- Моє! Не віддам! Руки геть! - Загорланив люто, міцніше стиснув руки, трясучі їми, щоб той золотий предмет випав з рук чоловіка назад у сумку.

Деякий час він двома руками боровся з його однією слабкою рукою. А потім різко змовк. Руки Сергія розімкнулися, мляво впали на підлогу, бо ліва рука старця непомітно вилетіла десь з-за спини. Короткий, але товстий ніж ввійшов Сергію під підборіддя, по самий упор. Відлюдник відштовхнувся від нього, вивільнив ніж, випрямив спину. Хлопець одразу ж завалився на стіл, зачепив кружку з залишками горілки, залив кров‘ю свої золоті здобутки, та кілька разів здригнувшись завмер. Під ним ще розтікалася калюжа, але вона одразу ж згорталася, буріла. Михайло від несподіванки та жаху впав на спину, потім не без зусиль почав вставати. Юрко відповзав по стіні, скиглячи у долоні, щоб його не почули, з надією сховатися у сірому лахмітті, що грудою лежало у куті. Від його уваги не скрилося, що старий наче став жвавіше пересуватися, й спину наче став тримати рівніше.

Чоловік не замислюючись витер ніж об штанину й легко поклав його у піхви, що висіли збоку при поясі. Деталь, якої хлопець до цього не бачив. Досить швидко він дістався до своєї торбини. Та тільки присів й почав розв‘язувати мотузку, як тишу порушив несамовитий крик. То Михайло, вхопивши лопату, на п‘яних ногах біг на нього та горланив на все горло. Швидкість, з якою старий перемістив своє тіло з-під удару, знову викинув ліву руку з ножем й провернувшись на одній нозі ще підштовхнув Михайла у неконтрольований політ, змусила Юрка проковтнути наступний зойк.

Михайло вилетів зі сторожки, вибивши своїм тілом двері, точніше вивернув останню петлю на якій ці двері трималися. Хлопець так і залишився лежати ногами в сторожці, а тулубом та головою під дощем. Через відкритий дверний отвір кішка застрибнула назад, нявкнула, дивлячись на чоловіка. Вона підскочила до плями крові на підлозі де лежало Сергієве тіло. Калюжа все ще розширювалась, багряно-коричнева, не приємного кольору. Кішка потягнулась до вологи носом, фиркнула, і стала ласувати її, вдячно муркочучи.

У старого навіть не збилося дихання, він замислено спостерігав деякий час за твариною, почухував бороду. Потім прицмокнув язиком і повернувся до торби.

Ніхто більше не турбував чоловіка, якого й старцем тепер складно було назвати. Вигляд його мінявся швидко, він молодшав. Спочатку почорніла борода й брови, спина стала ширшою, м‘язи навіть, на вигляд, міцнішими. Щезла худорлявість та слабкість, кожен рух тепер був пружній та впевнений. Він швидко розв‘язав свою торбу, витягнув з неї другу половину золотого диска. Взяв їх у руки та притиснув половинки одну до одної. Не виникало сумнівів, що це колись було одне ціле! Потім він повернув їх обидві до своєї торбини.

Чоловік хмикнув, дивлячись за кішкою та на колір крові, що стрімко змінився, став чорно-бурим. Вхопив палицю, що стояла за дверима, легко перевернув тіло Сергія, бо воно впало на сумку з артефактами.

Юрко істерично закричав за спиною чоловіка. Це змусило того насупити брови й озирнутися. Юнак продовжував кричати навіть коли зустрівся з поглядом відлюдника, та його жах був цілком зрозумілий, адже товариш, що лежав на підлозі, виглядав купою гнилого м'яса. Такий вигляд мають трупи, які пролежали обличчям донизу не менше ніж місяць, а з моменту його загибелі минуло не більше двох хвилин... Обличчя згнило повністю, як зрештою, і груди. Місцями одяг розлізся, немов зотлів, крізь мокрі плями та рвання, було видно пожовклі кістки. Шкіра й нутрощі змішалися в гнилу масу, що кишіла черв'яками, подекуди цю картину розбавляли шматочки соломи, яка до тіла пристала.