У черговий раз Ромчик розплющив очі. Тепер його здивуванню не було краю. Він сидів за своїм письмовим столом і тримав у руках красивий кристал, що правив за кришечку для склянки з піском. Отже, сон скінчився. То був цікавий сон. Але ж звідкіля ця кришечка?!
- Ти роздобув закривку! – Ромчик обернувся і побачив усміхнену маму. – Не просто це було, мабуть. Ти молодець, адже ти знайшов щось дуже важливе, те, чого не вистачало для краси та гармонії. Твої знахідки стануть тобі в нагоді. Ти став великим та міцним, мій відважний мандрівник. Ідемо обідати!
Ромчикові мамин погляд здавався трохи незвичайним, з якоюсь хитринкою. Про які ще знахідки вона говорить? Де він чув схожий віршик? Тут Ромчик згадав, що схожі слова він прочитав, перед тим як потрапити до світу ПилЛипа. Невже це все було насправді? Невже то був не сон?
- Ходімо, мій хлопчику, я розповім тобі про чудовий світ та чарівника-невдаху, який погано вивчив урок і наробив лиха. Про його пригоди у великому світі та майже 100-річне покарання. А потім і ти мені розповіси про свою мандрівку до іншого чарівного світу.
