Розділ 26.

Церемонія коронації

Аннабель Роксар

Нас запросили до зали першими з усіх іноземних гостей, разом з імператорською сім'єю, але в залі вже було багато людей. І як я могла зрозуміти, це тутешня аристократія. 

Одежа чоловіків виглядала схожою на імперську, тільки тут не було поняття піджак, а сорочки були вже надто довгими, діставали їм майже до колін. А ось жіночий одяг привів мене в шок. Якщо спідниця прикривала ноги аж до підлоги, то верхню частину тіла прикривало не так багато тканини, а враховуючи скільки на жінках прикрас, на них точно хтось зверне увагу. Не можу повірити, що так вдягаються навіть заміжні жінки! Який сором!

- Що не так з атмосферою? - Тео прошепотів це собі під носа, поправляючи манжети на рукавах. 

Я ще раз оглянула присутніх, і теж помітила дещо. 

Зала була прикрашена якимсь плющем, який майже повністю закривав собою стіни і стелю, а також білими стрічками, які розвіював вітер. Схоже в Аїлілї дійсно дуже тепло навіть в зимку, якщо у них скла на вікнах немає… 

Зала була по-святковому прикрашена, горіли якісь величезні піали з вогнем, які і освітлювали приміщення, а ще в повітрі висів приємний аромат квітів. Але це все одразу забулося варто було зустрітися з кимось поглядом. Всі відразу відводили погляд і прикривали половину лиця тканиною, яка висіла у них на плечах, як у чоловіків, та і у жінок. 

Тепер дійсно було чутно шепіт. Аристократи перешіптувалися, але не було зрозуміло, хто був причиною цього. Імператорська сім'я чи ми. 

- Просто ігноруйте. - Прикривши лице віялом, яке висіло на зап'ястку увесь цей час, кинула погляд на хлопців, які намагалися не вертіти головою на всі боки, бо шепіт ставав все більш гучнішим. 

- Раді вітати, Його Величність, короля Лівіуса де Етер Аїліо. - Після того, як Імператор привітався, ми всі зробили реверанс та укліни, але кожен по різному через свій статус. 

- Будь ласка, насолоджуйтеся святом. - Майже знудьговано сказав Король, але підняла на нього погляд. Вродливий.

Він відчув мій погляд, і коли наші очі зустрілися, він трохи зіщурився і злегка вигнув губи у посмішці. 

- Щиро вдячні за запрошення. - Лівіус монотонно кивнув, і в цей час почулося, як просять нових гостей:

- Сяючі Сонця Лейві, Король Сейміші, Королева Бріанна та Молоде Сонце Лейві, принц Ейден. - Нам довелося відійти в бік і стати поруч з іншими аристократами, поки від дверей до Лівіуса йшла Королівська родина Лейві. 

***

Сейміші

Щойно перед нами відчинилися двері, я зустрівся поглядом з Ліві, який почав розтягувати губи в усмішці. 

Ми давненько не бачилися. Приїхати до друга, ще й на таке свято, після стількох років обмінювання листами, це ще та радість. 

Бріанна притримувала поли сукні, поки син йшов позаду, роздивляючись інтер'єр. Він в цій залі вперше. 

- Сеймі! - Ліві встав зі свого місця і підійшов до мене щоб обійняти. 

- Я теж радий тебе бачити, друже. Прийми мої щирі вітання. - Чоловік посміхався на всі свої білосніжні зуби, мовчки кивнувши, щоб інші не почули зайвого. Тоді повернувся до моєї дружини, та поцілував їй руку. 

- Бріанна, ти як завжди прекрасна. - Брі, мило йому посміхнулася, але трохи награно сказала:

- Це ненадовго. Скоро з'явиться дехто набагато вродливіший, якщо вірити тутешнім пліткам. - Ліві зробив вигляд, ніби його ранили в саме серце. 

- І як би я не хотів сказати протилежне, але ти таки  маєш рацію. - Брі, роблячи вигляд, що образилася, злегка вдарила Ліві по плечу, а той, жартуючи, зробив вигляд, що йому боляче. 

- Вітаю, Ваша Величносте. - Ейден не міг не стриматися і чинно вклонившись, кинув кепкуючий погляд на Короля. 

- Вітаю, Молоде Сонце. Сподіваюся, під час подорожі нудьгувати не довелося? - Ліві одягнув на себе маску Короля при виконанні, що змусило мене і Брі перезирнулися з посмішкою на губах. 

- Морська подорож була досить нудною, але швидкою. Але маю визнати слухати розмови простолюдин дуже цікаво. - Під кінець своєї фрази, Ейден шанобливо кивнув головою, показуючи свою повагу Ліві. 

- У нас ще буде час поговорити усі разом. А зараз, перепрошую, інші гості прибули. - Я з розумінням кивнув другові, і він піднявся до свого трону, поки я відводив дружину та сина в бік. 

Відчувши на собі пильний погляд, кинув погляд за плече. 

На мене дивився аристократ з Імперії Ромаріо, з червоним, але місцями сідим волоссям. 

Роксари. 

Не зміг не стримати посмішку, яка неабияк зацікавила Ейдена. Схоже сьогодні буде цікава вистава. 

- Князь Гордон та Князівна Варіа Лісовські! 

***

Гордон

Перед нами зайшло вже кілька сімей, але в залі все ще було дуже просторо. Легкий аромат квітів, свіже повітря та ледь помітні білі стрічки, які звисають зі стелі до підлоги створювали дуже святкову і водночас легку атмосферу. 

Лівіус сидів на троні і мило посміхався, спостерігаючи за моєю донькою, яка з блиском в очах роздивлялася усе і вся. 

Ми не так часто покидаємо Князівство, а для Варії це взагалі уперше. 

- Вітаю, Ваша Величносте, прийміть мої щирі вітання. - Дочка вклонилася, а тоді підняла очі і сказала:

- І мої найкращі побажання прийміть теж. Сподіваюся, мені буде дозволено поспілкуватися з деким. - Ліві посміхнувся трохи ширше, а тоді похитав головою. 

- Все залежить від її бажання. - Варіа помітно засмутилася, поки я звернувся до Лівіуса, не те щоб у нас були дружні стосунки, але і конфліктів як таких не було:

- Приморське князівство лише сподівається на милість, дружбу та партнерські відносини з Аїлією і надалі. - Посмішка трохи зів'яла, але Король втомлено сказав:

- Все залежить від її бажання. 

Не встиг я і двох слів зв'язати, як з-за спини почулося:

- Його Величність, Король Калісто фіа Теарі та його Перша дружина Нііра фіа Теарі. 

***

Калісто

Серед прикрас в залі не було золота чи срібла. Аїльська любов до ювелірних прикрас, але нелюбов до золота в інтер'єрі мене, як і моїх предків, завжди дивувала.