Розділ 18.

Фелісія

Закинувши ноги на диванчик, я фактично лежала, а не сиділа. Враховуючи тутешнє ставлення до жінок і королівської родини в цілому, я можу розлягтися і дивитися на шоу. 

Якщо я могла так зробити, то Фелікс навряд чи. 

На арену вийшла остання пара. Один з них виглядав знайомим. Але я все ніяк не могла зрозуміти, що такого в ньому було. Хоча якби він зняв маску, якої на інших учасниках не було, можливо б я і сказала. 

Ведення бою було схоже на імперське, що здивувало мене не на жарт. Щось тут не те. 

Поставивши ноги на підлогу, сіла і почала вдивлятися в цього дивака. 

- Фелісія? Щось не так? - Трохи знудьговано спитав Ліві, поки я не відривала очей від арени. 

- Цей чоловік в масці на когось схожий… Здається, я його десь бачила. - Я почула якесь клацання позаду себе, але не звернула на це уваги. 

- Що є на цього у масці? - Я озирнулася і побачила, як Соломон стоїть між Королем і Феліксом, відповідаючи:

- Якщо це номер 50, то… 

- Перемога за номером 49. - Ми всі разом поглянули на арену. 

Переможець йшов до кінця арени, стаючи навпроти мене. Звісно нас розділяло заглиблення в землю, десь 5 метрів вниз, але він все ще був навпроти мене. 

Не встигла я ніяк відреагувати як лицар зняв з себе маску. 

У мене від здивування аж перехопило подих, поки на трибунах його вітали з перемогою оплесками і вигуками різного роду. 

- Еліас…? - Я відчула як мої брови поповзли вгору, поки у мене в голові поступово складувався пазл. 

- Ти його знаєш? Хто це? - Я відчула як мої губи поступово розтягуються в підступній посмішці. 

- Дехто дуже важливий… - Від своїх де слів хмикнула, і поглянула на збитого з пантелику Фелікса, розпливаючись в посмішці. 

- Схоже, треба міняти плани. - А тоді знову повернулася до Еліаса, який так само стояв і дивився на мене, та коли я посміхнулася, він опустився на одне коліно. 

Нічого, і з тобою теж я розберуся. 

***

Деміан

Я ще раз перечитав листа Фелісії, відчуваючи, що очі зараз випадуть і покочуться по підлозі… 

Я мав би сказати, що вона напевне жартує, але… Я її знаю, і скоріш за все це я не до кінця розумію її план. Я точно щось не зрозумів.

Розгублено поглянувши у вікно, відчуваючи повну порожнечу в своєму черепку. Я маю подумати. 

Сівши на ліжко, вчепився поглядом в листа та букви… 

Десь за дверима в коридорі хтось сміявся і жартував, поки я відчував, що мій мозок наближається до температури кипіння. 

Я не розумію, що ти збираєшся робити, жінко!!! 

Тепер я розумію, чому чоловіки часто говорять, що у жінок своє логіка. 

Думка прийшла в голову як блискавка, змусивши мене завмерти і почервоніти. 

Фелісія ж не стала молодою жінкою? 

Щойно я почув це в своїх думках, як почервонів ще більше і пішов до столу. 

ДУХИ, ПРО ЩО Я ДУМАЮ! 

***

Фелісія

- Майбутній голова Магічного Альянсу переходить з четвертого курсу на перший заради незвичайної мани першокурсниці. Допомогає їй з навчанням, навіть знаючи, що вона Роксар, тобто ворог. І після її зникнення, знаходить її в ворожому для імперії королівстві і навіть намагається стати її охоронцем. Як це все розуміти? 

Я стояла схрестивши руки, але при цьому потираючи вказівним пальцем скроню. 

Фелікс сидів на подушках, насупивши брови, намагаючись зрозуміти про що ми говоримо, бо спілкуємося ми ромаріймькою. 

Ліві взагалі не заморожується - майже лежить на підлозі і повільно щось пережовує, роздивляючись Еліаса. 

А! Я ще забула сказати, що навколо нас стоять троє вартових, які спостерігають за кожним рухом Еліаса. 

- Вони хоч знають, на що ти здатна, коли ти озброєна? - Спробував з'їхати з теми хлопець. 

- А ти знаєш, що я і без зброї можу намилити тобі шию? - мило посміхнувшись йому, помітила як він змикнув. 

- Не дуже гарні слова для майбутньої Королеви. - Закотивши очі, я виразно поглянула на мага. 

- Може вже припинено водити кота за хвіст, і ти таки мені скажеш, що тобі треба? - Він поглянув на моїх родичів і тоді перевів погляд на мене. 

- Якщо тільки без них. - Я пртмрущила трохи очі, поки він впевнено дивився на мене. 

- Ні. - я помітила як в його очах промайнуло здивування, але на зовсім трохи. 

- Ні? - Я похитала головою і потисла плечима. - Фелісія, ти мабуть не розумієш, це внутрішні справи імперії…

- Ні, це ти, мабуть, не розумієш. Ти говориш з принцесою Аілії. Як я розумію, ти зараз рахуєшся як злочинець за нелегальний перетин кордону. Твоя доля в моїх руках.-  мені ледь вдалося стримати посмішку, коли побачила як в нього сіпнулося око. 

- Слухай… Я не знаю, що сталося на тих полюваннях, але здається ти добряче вдарилася головою. - Я вигнула одну брову, поки Еліас намагався стримати свій гнів. - Деміан… 

- Принц Деміан. - він зробив глибокий і досить гучний вдих носом, коли я його перебила. 

- Принц Деміан має посісти престол, але ні Роксари, ні Магічний Альянс, ні Імператриця цього не дозволять. І прийшов я до тебе лише, тому що ти єдина хто його підтримує. - Я розгублено озирнулася на родичів.

- Щось не так, доню? - Я похитала головою. 

- То ти… Дістався аж до столиці лише з однієї причини… Що хочеш піти проти свого роду, проти Імператриці, якій служиш, абилиш посадити байстрюка на престол. Чому для тебе це так важливо? - Він потер волосся, ніби в нього нестерпно зуділа голова, а тоді роздратовано на мене поглянув. 

- Може припинеш уже цю виставу? Ми з тобою чудово розуміємо, що ти кинеш його в біді, навіть будучи йому умовним ворогом. 

- Ні, Еліасе. Зараз усе інакше. Тоді я була Роксар. А зараз я принцеса. У мене є зобов'язання перед моїм народом.

- Яким, до демонів, народом?! Ти принцеса від сили місяць! Ти все життя прожила в імперії. Твоя мати громадянка імперії! Її рід йде корінням з імперії! 

- Саме тому я й допомагаю Деміану стати гарним правителем, але це не означає, що я готова піти на геть усе заради цього. Моя сім'я і мій народ стоятиме вище за нього. - Хлопець почав кусати губи, роздумуючи про щось.