Глава 3

Глава 3

Від послуг мадам Лобаді Хелен категорично відмовилась. Суконь вона достатньо привезла з собою з Нового Світу. Натомість до поки графиня Верьовкіна займалась примірками, Хелен обрала собі в крамничці  з готовими аксесуарами парасольку  з витонченою ручкою інструктованою перламутром, в іншу поїздку – придивилась собі віяло, яке мало б ідеально пасувати до обраної для бала сукні.

Більшу ж частину часу дівчина проводила на зручній софі, прихопивши том віршів модного в імперії поета Пушкіна. Тітка розповідала, що Олександр Сергійович нині перебуває в засланні за певні вільні висловлювання в бік царя, і саме тому Долинська зацікавилась його творчістю. Було дивно, що такого міг написати чоловік, що сам імператор Російської імперії обрав для нього міру покарання. Для дівчини, яка виросла в країні, де про королеву чули але ніколи її не бачили, а не так давно і зовсім відвоювали власну незалежність, державний уклад, який би обертався навколо однієї ідеалізованої персони був незвичним.

Ще в минулий свій приїзд до Росії Хелен зіштовхнулась з тим, що її судження і думки чужі для місцевого суспільства. На дівчину подивлялись як рідкісну тваринку, а деякі її висловлюванні і взагалі їдко висміювали. Особливо після балу в графині Александрової. Мадемуазелі всіх мастей не пробачили американці отриманої уваги від красунчика Оболенського. Тоді це змусило дівчину на певний час закритись, відгородитись від всіх і ще більше втратити впевненість в собі. Але ж минуло два роки, і Хелен змінилась, тепер вона з соромом згадувала свої поразки в Петербурзьких вітальнях. Наразі дівчина точно знала, що може постояти і за себе і за свої погляди.

- Мon cher, від довгого читання болітимуть очі, - легковажно закриваючи сторінки книги віялом сказала графиня Верьовкіна, відволікаючи Хелен і від чтива і від самокопання. – Я вже закінчила. Пропоную відвідати кондитерську кав’ярню пана Бувазьє. Ти таких тістечок ще не їла.

- Дивуюсь, як при ваших апетитах, Настасю Яківно, ви примудряєтесь залишитись такою стрункою,  - посміхнулась Хелен тітці, яка за попередні чотири дні встигла зводити дівчину в  три кофейні і дві ресторації.

- Головне потім на балу не пропускати ні одного танцю.  – поділилась секретом тітка. – А до свята старанно займатись з professeur de danse.

- Невже Вам потрібен вчитель?

- Гарний вчитель ніколи не завадить, - впевнено відповіла тітка. – Тим більше, що зараз з’явився цей новий танець, вальс.

- Страшенно непристойна річ, на думку англійців, - розсміялась Хелен. – У нас незаміжнім дівчатам не дозволяють таке танцювати.

- Дарма! – не погодилась з таким підходом тітка. – Ти маєш обв’язко взяти кілька уроків у мосьє Франсуа. І почнемо сьогодні!

- Але тітонько, завтра бал, і часу майже не залишилось.

- Тим більше, madmuzel Олена. Годі сидіти, - тітка зробила пас рукою, спонукаючи Хелен вскочити на ноги. Життєрадісність і енергія графині Верьовкіної передавалась по повітрю, інфікуючи всіх навкруг, змушуючи ставати активнішими, веселішими і жвавішими.

Кондитерська Бувазьє розташовувалась на Грецькій площі, на першому поверсі будинку з античними колонами. Знадвору були побудовані дощаті тераси, де під різнокольоровими тентами стояли столики і м’які кріселка. Місце користувалося популярністю в жінок, які стомившись робити покупки заходили сюди освіжитись і перепочити. От і зараз майже всі столики були зайняті дамами різного віку. Звісно все через те, що незаміжні дівчата, і їх матері, з шаленим поспіхом дошивали сукні для прийому у Воронцових. Як жалілась мадам Лобаді, деякі модниці дізнавшись про приїзд князя Оболенсьокого навіть змусили модистку перешивати майже готові сукні, в останній момент вирішуючи їх змінити.

Хелен тільки посміхнулась при цьому. Свою сукню вона вибрала вже давно. Всі її туалети були пошиті в Парижі, куди Хелен вирішила заїхати під час подорожі до тітки в Одесу. Хелен планувала одягнути сукню кольору холодної м’яти, з вирізом у вигляді сердечка на грудях, і широкою спідницею, по останній моді. Сукня була пошитою  з найтоншої органзи, складеної в кілька слоїв. Пояс був темно-зеленого кольору, відтінку трави, такого ж кольору була у нижня батистова спідниця.

Фасон передбачав оголеність плечей, і частини грудей, а також найбільш охочі кавалери будуть ощасливлені можливістю споглядати дівочі щиколотки, адже довжина сукні була революційною. По ліфу і рукавах була здійснена тонка вишивка золотою ниткою, що зображала листочки дуба і берези.  До цієї сукні Хелен планувала одягнути оксамитові туфельки, теж розшиті золотою ниткою, та шовкову шаль глибокого синього  кольору, з вишитими на ній листками і квітами. Саме такого кольору було віяло, яке дівчина придбала вже в Одесі – темно синє, з зображенням дерев і кущиків, розкладене воно перетворювалось в тріпочучий сад.

Офіціант прийняв від графині Верьовкіної замовлення, і жваво приніс тацю профітролів з лимонним конфітюром,  і прохолодний чай з персиком. Хелен з задоволенням відпила незвичного напою, відчуваючи полегшення,  в місті було спекотно, час перевалив за полудень. Тістечка танули в роті, залишаючи неймовірний після смак, і приємну кислинку. Коли рука потягнулась за третім профітролем, Хелен зрозуміла, що дійсно треба буде сьогодні приділити увагу мосьє Франсуа і його танцям.

- Сподіваюсь обійдеться без дуелей, - почула Хелен сусідчин голос. Три дівчини саме сідали за сусідній столик, голосно щось обговорюючи. – Кажуть князь  знаний бретер, і в жодній дуелі ще не був раненим.