Розділ 5

Розділ 5

Агата

Увечері, як Ігор і обіцяв, приїжджає його водій та передає мені пухкий конверт із грошима. Я грюкаю дверима перед його носом, навіть не подякувавши. Заглядаю всередину конверта і мої брови злітають. Навіщо було блокувати мої карти, якщо сума готівкового місячного утримання не менша, ніж я витрачала раніше? Чи він боїться, що я помщуся і за раз спустошу всі його рахунки, а потім сховаюся на якихось островах?

Перераховую валюту, ховаю у сейф. Хто знає, що може статися завтра, краще поки що не смітити грошима, і точно не купувати діаманти.

До речі про діаманти. На емоціях і злості, йдучи вранці з дому, всі коштовності, які дарував мені чоловік, залишилися вдома. Можливо, слід прислухатися не до зачепленої гордості, а до розуму? Що ж, я ще маю час забрати їх. А зараз є значно важливіші справи.

Потреба довести свою невинність затьмарює усі почуття. Вирішаю приїхати до Леона додому, тому що він з самого ранку ігнорує мої дзвінки, його агентство досі не випустило спростування цієї жахливої статті, зате акції компанії мого чоловіка стрімко впали вниз.

Він вийшов на біржу півроку тому, зайві скандали йому ні до чого, тож я зовсім нічого не розумію. Чоловік міг лише один дзвінок зробити і весь цей бруд зник би відразу. Але він розповзається по всіх соцмережах та пабліках, наче комусь це було вигідно.

Паркую машину перед елітною висоткою, де мешкає Леон. Проходжу в хол і прямую до консьєржа.

— Я в триста п'яту. До Леона Торопова.

— Вибачте, але його зараз немає вдома.

— Звідки Ви знаєте? Ви навіть не набрали його, — хмурюся.

— Він нещодавно поїхав.

— Але його машина стоїть у дворі.

Після моїх слів, здається, консьєрж на мить губиться. Але швидко бере себе в руки.

— Нічого не знаю щодо його машини, але його точно немає вдома.

— Тоді пропустіть мене, я зачекаю на нього.

— Ви можете почекати у холі. Без згоди мешканця я не маю права піднімати вас далі першого поверху.

Прикриваю повіки, щоби не зірватися на ні в чому не винного чоловіка. Мені чомусь здається, що він бреше. Нікуди Леон не поїхав. Бігаючий погляд і почервонілі вуха — прямий доказ цього. А піднятися на п'ятнадцятий поверх, щоб спробувати вибити двері Леона, не вдасться. Ліфт без електронного ключа не поїде. Двері на сходову клітку теж не відчиняться.

Мені нічого не залишається, окрім як влаштується в кріслі поруч із ліфтом і спостерігати за людьми, що входять і виходять з будівлі. Коли консьєрж відволікається на якусь даму похилого віку з собачкою, я користуюся моментом і прослизаю в ліфт разом із жінкою з немовлям. Ліфт розблокований, чудово, тисну на п'ятнадцятий поверх, натягнуто посміхаюся незнайомці, яка роздивляється мене, не ховаючи здивування.

— Доброго дня, — прощаюсь, виходячи з ліфта. Надія тремтить у грудях. Я чомусь впевнена, що ось зараз з допомогою Леона зможу довести чоловікові, що моя «зрада» була кимось підлаштованою. Дівчина на фото — це не я.

Але й тут на мене чекає облом. Двері ніхто не відчиняє. Я чекаю на хлопця до самого вечора, але той так і не з'являється. Все це схоже на якусь змову.

Додому повертаюся у розбитому стані. Але, незважаючи на пережитий стрес, заснути мені вночі так і не вдається. Врешті вранці я почуваюся остаточно розбитою, розчарованою у всіх чоловік і майже готовою здатися. Адже кому гірше від цього всього буде? Звісно ж Ігорю!

Плетуся у ванну, милуюсь виразними синцями під очима, чистячи зуби. Контрастний душ, що мав би мене збадьорити, ні дідька не впорався. Готую несмачний сніданок, бо нема ні натхнення, ні апетиту. Роблю ковток кислуватої кави. Нащось знову відкриваю соцмережі, хоч і обіцяла собі цього не робити, щоб не злитися.

І ось тут до мене приходить "довгоочікувана бадьорість". Варто пробігтися поглядом по парі рядків нових світських новин, моя кров закипає. Журналістам, здається, дуже сподобалося ритися у нашій з Ігорем брудній білизні. А ще вигадувати про нашу сім'ю усілякі небилиці.

Вчора я прокинулася зрадницею, а сьогодні дізнаюся, що: "Окрім зрад з боку обраниці, Серебрянському доводилося змирятися ще і з численними відмовими дружини заводити дітей. Адже, як повідомило нам надійне джерело, Агата Серебрянська сповідує цінності чайлдфрі".