Розділ 5

РОЗДІЛ 5

На вулиці нас, звичайно, ніхто вже не чекав. Я не знала, радіти мені чи ні, Скай мовчав після моїх слів, ніби обмірковував їх, зважував за та проти. Нічого не кажучи та не питаючи, застрибнув на байк, дав мені знак сідати.

Весь шлях між нами відчувалося напруження, я навіть не могла повністю зосередитися на кайфі від швидкості. Куди ми їдемо? Навіщо?.. Як виявилося, Влад катався нічним містом без конкретної мети й мовчав, це надто сильно мене нервувало.

Напевно, збоку могло здатися, що я, як настирлива фанатка, намагалася нав'язатись Скаю, але це зовсім не так. Не сперечаюся, він мене цікавив як чоловік, тільки вішатися на шию, як деякі, я точно не збиралася. Потрібно мати хоч крапельку гідності, зрештою! Тож якщо Влад вирішив мене прокатити з вітерцем востаннє, нехай так і буде.

Ми стали на світлофорі, обігнавши інші машини. Я послабила хапку на його талії й раптом помітила, як зеброю йде Марічка. Скай, мабуть, її впізнав, він відчутно напружився, ніби зустріч для нього була зовсім не бажана. Хто б знав, як спритно в мене забилося серце від паніки. Я зараз у шоломі, але одяг Мара точно впізнає!

Звичайно ж, вона з широкою усмішкою побігла прямісінько до нас і радісно заверещала:

— Скайє! От так зустріч!

Подруга хотіла обійняти Влада, вже потяглася вперед, але зрештою знітилася. Вона натягнуто посміхалася, дивлячись на мене, але в очах вирували дикі ревнощі. Боже, Іро, просто мовчи! Не смій видати себе...

Скай відкрив візор, йому потрібно було хоч щось сказати у відповідь Марічці, враховуючи, що вони вже знайомі.

— Так, несподівано. Не стій на дорозі, скоро вже для нас загориться зелений.

Нервовість зростала, я хвилювалася, що якимось чином видам себе. Що буде далі, навіть уявити боялася. Подруга мружилася, розглядаючи мене, мабуть, у її голові вже промайнув здогад. Йой… як ніяково.

— Звісно, ​​ще побачимось! — ось тепер вона фактично обійняла його, показуючи мені свою перевагу.

На щастя, вже блимало жовте світло, їй довелося піти. Лише дивом встигла щільніше вхопитися за Влада і притиснутись до нього, а чоловік занадто жваво поїхав, немов також хотів позбутися настирливої ​​компанії.

Цікаво, чи впізнала вона мене? І якщо так, то що тепер буде з нашою дружбою? Совість гризла зсередини, як черв'ячок соковите яблуко. Чи  мала я право руйнувати її мрію? Бачила ж, як світилися від щастя її очі, як раділа вона тій короткій зустрічі зі Скаєм! Чорт, ніколи не думала, що ми з нею опинимося в такій безглуздій ситуації, де дві подруги закохані в одного хлопця.

І знову замість того, щоб насолоджуватися поїздкою, тремтіла, як листочок на вітрі. Скай став знижувати швидкість і під’їхав до узбіччя, загальмував.

Я злізла й одразу ж розтерла затерплі ноги, лише потім зняла шолом. Мене все ще долала паніка, спеціально озирнулася на всі боки, бо вже скрізь бачилася Марічка з войовничим, осудливим поглядом. Влад повністю підняв візор і вигнув брову. Він помітив мій стан, але зрозумів по-своєму:

— Це лише моя підписниця, що ти так смикаєшся? — чоловік засміявся. — Ревнуєш?

— Що? — я миттєво перейшла з однієї теми на іншу. - Ось ще! Просто не хочу, щоб мене потім дошкуляли твої фанатки.

— Мила, ти ж у шоломі, до того ж мовчала.

Переставши дихати, шоковано подивилася на чоловіка і зрозуміла, що втратила нитку розмови лише через одне слово. Мила… Усередині затремтіли метелики, а на вустах проти волі розпливлася задоволена посмішка. Розумію, що він сказав його просто так, тільки щоб заспокоїти, але… До чого ж приємно і несподівано!

— Якщо тебе злякала перша перешкода, то як ти збираєшся й надалі зі мною кататися? Ти ж розумієш, що подібні ситуації відбуватимуться регулярно. Я, наприклад, збираюся викласти цей момент на канал. Потішу дівчину увагою.

Про це я якось не думала раніше. Адже Влад має рацію: фільмування буде вестися безперервно, рано чи пізно і я засвічусь у кадрі, чи треба воно мені? Цікаво, скільки ще моїх друзів, окрім Мари, дивляться канал Ская? Точно пам'ятаю, Костянтин відстежував якогось мотоблогера у «Youtube». Я раніше не звертала уваги, тепер замислилась. Скоріш за все, і він підписаний... Хто ще?

— Розумієш, - зараз варто було правильно підібрати слова, здавалося, одна невірна фраза - і Скай не зрозуміє мене, - я дуже хочу спробувати поринути хоч разочок у твоє життя. Зрозуміти, як це – жити й не паритися, робити те, що загадує душа. Все так вдало склалося, як навмисне: мене кинув хлопець, на роботі відпустка, розумієш? Нас з тобою немов сама доля звела!

Влад хитнув головою. Він не перебивав мене, чекав на подальші пояснення, адже і їжаку зрозуміло, що мене щось турбує. Зрештою, не витримав довгої паузи й уточнив:

— Тебе лякає впізнаваність?

— Так. Я точно знаю, що, як мінімум, двоє з моїх друзів дивляться твій канал. Не те,  щоб мені було соромно або щось таке, просто…

— Нічого страшного, - Скай перервав мене і посміхнувся. — Я тебе дуже добре розумію, адже популярність має і зворотний бік медалі. Саме тому мені не хочеться світити своє обличчя. Хоча, як бачиш, мої друзі на подібні комплекси не страждають.