Розділ 3

РОЗДІЛ 3

Незручність між нами затяглася. Дмитро продовжував тримати мене, приємно підтримуючи однією рукою за талію, іншою невимушено і ласкаво пестив по стегну, майстерно граючи свою роль. Дідько, в таких умовах легко можна забутися та сприйняти гру за чисту монету. Мені б слід схаменутися, зіскочити з колін Каспера, адже ні до чого доброго брехня не приведе, проте довелося осадити себе і передумати. Розлючений погляд Кості порадував, невже мені вдалося зачепити колишнього за живе, змусити замислитися? Навіть Марина занервувала: вчепилася мертвою хапкою в хлопця і легенько трясла, бажаючи перевернути його увагу до себе.

— Костю, — зрештою вона не витримала і заскиглила: — Ми запізнюємося, забув?

Неохоче він відірвав від нас погляд і роздратовано зиркнув на Марину, відчепив її руку. Гм… Дівчина не розуміла, що відбувається, в її очах відбивався відвертий подив, ніби все мало бути по-іншому, але в якийсь момент вийшло з-під контролю.

— Так, Костя, ми теж поспішаємо, тож давай швидше зі всім розберемося. Не хвилюйся, я максимально швидко запакую всі свої речі, а потім вже остаточно розійдемося, як ти й хотів.

Каспер тихенько хмикнув. Звичайно ж, він не знав, з якою метою я прийшла сюди, тому не міг навіть щось сказати додати у розмові.

— Чудово, ходімо, — процідив він крізь зуби.

Я бачила, з яким небажанням колишній давав згоду, його дивна поведінка збила мене з пантелику. Марину, до речі, він взагалі перестав тепер помічати, вся його увага так чи інакше була прикута до мене та Дмитра. Боже, Костянтин ніби не вірив, що я могла за кілька днів підчепити собі хлопця, та ще й не якогось виродка чи тюхтія, а досить привабливого чоловіка! Загалом, тут він мав рацію: не підвернись мені вчасно Скай з Каспером, напевно, плакала б зараз у три струмки.

Діма прибрав руки, і я встала. Марина попленталася слідом за своїм хлопцем, а ми вже за нею. У квартирі я одразу пройшла до спальні та дістала з-під ліжка свою сумку. Треба ж, не так давно принесла сюди речі, а тепер забираю їх! На очі навернулися сльози, довелося поспіхом змахнути їх, поки спогади не стали атакувати.

Я чула, як Каспер про щось спілкувався в коридорі з моїм колишнім, але до слів не прислухалася. Чесно кажучи, тепер моє вдавання вже не здавалося таким чудовим ходом. Кого я обманюю? Себе чи Костю? Зараз, скажімо, брехня прокотить, а далі що? Як поясню, чому не привожу свого хлопця до компанії, чому постійно одна, а не з ним? Брехня досить швидко розкриється і не додасть мені честі. От дідько…

  Швидко покидала речі в сумку, навіть не стала морочитися над акуратністю, начхати на все. Просто швидше хотілося забратися з квартири й, нарешті, вийти з незручного становища. Загалом, якщо так подумати, я себе ще не дискредитувала, якби ще там, унизу, оголосила Дмитра своїм хлопцем, тоді було б складніше.

— Я готова.

Як тільки я вийшла в коридор, розмова припинилася. Каспер забрав у мене сумку і чекав на подальші вказівки. За його нудним виглядом зрозуміла: чоловік не обтяжений моїм дурним проханням, йому просто байдуже. Що ж, то навіть краще.

— Ось тільки заради інтересу, ти знайшла собі нового хлопця ще коли була зі мною, га? — єхидно поцікавився Костя, мабуть, намагаючись викрити мене перед Каспером. — А то дивись, братику, як би в тебе незабаром роги не почали рости.

— Слухай, розумник… — Каспер почав злитися, до хрускоту стиснув пальці в кулак, ніби збирався невдовзі їм розмахувати. Мені довелося перебити його, поки ситуація не зайшла надто далеко:

—  Ми не зустрічаємося, він - мій друг, так що запхай свою жовч куди подалі.

— А ти з усіма нашими друзями так обіймаєшся по лавках, як із цим? — ох, слова були просякнуті отрутою, ніби це саме я стала причиною розриву наших стосунків.

Здавалося б, яка йому різниця, відпусти та й радій, що тобі тут не ниють і не повзають на колінах, благаючи повернути все, як було. Чи… він цього й чекав від мене? Саме тому виплескує агресію?

— Друзяко, чого тебе так ковбасить? - Каспер усміхнувся. — Розслабся і видихни, он, дівчину свою обійми, стоїть тут поряд як меблі. А то відіб'ю! — Дмитро грайливо підморгнув Марині, вона миттєво зашарілася і широко посміхнулася, приймаючи залицяння чоловіка.

Ой, почалося! Я закотила очі та спробувала виштовхнути Каспера з квартири, але не вийшло, він стояв, як укопаний і чекав на реакцію Кості. На мій подив колишній знітився, не знайшов гідної відповіді. Так, про яке кохання тут може йтися? Але тоді навіщо йому потрібна Марина, для пафосу, аби поряд знаходилася крута обгортка? Та й дівчина гарна, могла б заради пристойності обуритися, але ні. Куди більше їй подобалося безневинно стріляти очима і продовжувати грайливо посміхатися Касперові. Дурна ти, Марино, вже з ним точно тобі нічого ловити, хіба що одну ніч незабутнього кохання, і не більше.

— Ходімо вже, Казанова, — буркнула я, проходячи повз приголомшеного Костянтина.

— Ще побачимось, мала! — попрощався Каспер з Мариною і слідом додав для мого колишнього: — Нехай щастить, братику, продовжуй в тому ж дусі.

Не так я собі уявляла цю зустріч, проте завдяки присутності чоловіка поряд змогла уникнути багатьох помилок і зрозуміла одну істину: схоже, я не кохала насправді Костю. Можливо, хибно прийняла звичку за закоханість і сама створила собі ілюзію добрих стосунків. Певне, так. Інакше чому мені зовсім не боляче зараз, немає всередині абсолютно ніяких емоцій, лише порожнеча і трохи образи на саму ситуацію. Та навіть учора, якщо проаналізувати, мені не було так погано, як здавалося на перший погляд… Швидше, прикро.