Післямова
Хоча ця історія не претендує на небачену новизну, я прагнула вкласти в неї значно більше, ніж просто емоції. Часом мені здається, що кожен із нас власноруч будує маленький всесвіт там, де відчуває затишок. Ця книга стала моїм власним прихистком — місцем, де я могла сховатися у ці нелегкі часи.
Щиро сподіваюся, що, перечитавши цю книгу згодом, знайду в них чимало помилок чи наївних моментів. Адже це стане найкращим доказом того, що я подорослішала — і у своїх поглядах, і у майстерності слова. Фінал залишаю саме таким, щоб кожен із вас міг поставити в ньому свою власну, особливу крапку. Попри те, що я вже написала продовження, все ж його не напишу , бо моє серце підказало, що саме тут історія має завершитися.
Дякую, що пройшли цей шлях разом зі мною.
«Світ — це лише полотно для нашої уяви».
— Генрі Девід Торо