25.

Вночі мені нічого не снилося, і не снилося довгий час. Я думаю, якби прийшла Мара, я б могла ще щось розпитати в неї, але немає ні її, ні снів, тільки білий кінь, який є загрозою. Це вже третій день, як я ходжу всюди за Тааном. Видно, що це і йому, і мені дискомфортно, проте ніхто нічого нікому не каже.

—Дасли, завтра до нас приїдуть мої друзі і твоя сестра, .—каже мені він, прочитавши листа.  
— Ого, а чому це раптом?  
— Вони так кожен рік роблять: просто приїжджають, аби провести весело час.  
— Я так розумію, там і Гард буде.  
— І Гард, і Руна, я знаю, про що ти зараз думаєш, проте не хвилюйся, я ж буду поруч і не дам тобе якось образитися, слово даю.  
— Цікаво, вони й тут будуть влаштовувати свої оргії?  
— Можливо, проте ми в них брати участі не будемо.  
— О, дякую, що сказав, бо я ще сумнівалася в цьому. Це виходить, сестра приїде вже з невеличким пузиком.  
— Так, а ти переживаєш?  
— Так, насправді боюся, аби все було добре. Ці всі переїзди, і вона вагітна, їй би зараз трохи спокою.  
— Думаю, вона і повеселіша за графа. Наскільки я знаю, вона й влаштовує ці всі сюрпризи для графа.  
— Це, уяви, Таане, в мене буде маленький племінник чи племінниця, така крихітка.  
— Думаю, що і в нас теж незабаром буде.  
— Таане, годі тобі тільки про одне й думаєш, проте знаєш, як би ти хотів назвати нашу першу дитину?  
— Ну, якби була дівчинка, то назвав би Руна.  
— Тебе вдарити?  
— Насильство — це погано. Дасли, насправді назвав би Дасли.  
— Ну Таан, годі жартувати.  
— Добре, добре, вона б була Тея, в перекладі означає мати Геліоса, сонця, та Селени, місяця, що означає світило, світло.  
— Красиво.  
— А для хлопчика?  
— Ну, а для хлопчика — Ераст.  
— А воно що означає?  
— Люблячий, той, що має відкрите серце.  
— Красиво.  
— А ти якби назвала?  
— Ну, дівчинку назвала б Зореслава, чула, що це означає «славу зірок», а хлопчика б, напевно, Милош, що означає «милий».  
— Теж красиві, але які ж обрати?  
— Навіть і не знаю.  
— Тоді нам треба чотири дитини.  
— Таане, ну ти й вирішив проблему.  
— А хіба це не вихід?  
— Ні, якщо буде дівчинка, то назвемо Зореслава, а як хлопчик, то буде Ераст.  
— Ну добре, домовилися.

Цілий день ми з Тааном провели разом, рука в руці, і в кабінеті, і за сніданком, і так далі. Він навіть і не пробує розпитати мене, чому я це роблю, тому наша довіра вийшла на новий рівень.

__________________________________________________________

Завтра почалося дуже швидко, бо прокинулася я від гучного сміху і голосів. Таана поруч не було, тож я навіть не думала далі спати, одразу одяглася і побігла, а Ксана саме йшла до мене.  
— Пані, куди ви так рано?  
— Вони вже приїхали?  
— Так, пан Таан їх зустрічає, сказав вас не будити, що він сам розбереться.  
— Піду проконтролюю.  
— Ну ви й одержима, бідний ваш чоловік, пані, і кроку не може ступити.  
— Ксана, якби це був не він, то ти ,тому радій. До речі, Алісія вже проснулася.  
— Так, як вона себе почуває?  
— Та добре, пані, поїла, попила, одяглася, почитала книгу, яку ви дали їй.  
— О, то все-таки читає.  
— А в неї є вибір, як ви її потім до стінки прижмете і будете розпитувати, про що там йшлося.  
— Ксана, ну я не така.  
— Та знаю я, до речі, а чому ви вдягли цю білу сукню, я ж вам іншу прасувала?  
— Та я просто швидко збиралася. А що, не личить?  
— Та ні, ви красуня. Ну добре, біжіть уже до свого коханого, а то тупцюєте на місці.  
— Дякую, моя люба Ксана, я побігла.  
— Ех, ну що з неї візьмеш? Тепер знатиму, що кохання може стати в’язницею. Так що в мене там по графіку...

Таан здивувався, побачивши мене так рано.  
— Дасли, люба, чому ти встала?  
— Ми ж обіцяли бути разом.  
— Але це всього година чи дві, я хотів, щоб ти добре виспалася.  
— Я виспалася.  
— О, а он твоя сестра йде.  
— Привіт, Таане і Дасли!  
— Привіт, Мері, як доїхали?  
— О, та чудово, надихалися свіжим повітрям і краєвиди побачили. Я не очікувала, що ви одружитеся, проте щаслива за вас. Шкода, що не була на весіллі.  
— Нічого страшного, у вас були й важливіші речі. Ну добре, ідіть відпочиньте, з дороги ви напевно дуже втомилися.  
Коли всі нарешті приїхали, то я спокійно змогла видихнути. Тепер можна було й посидіти, ноги вже гуділи від втоми. Думала, що як завжди піду за Тааном, проте він хотів поговорити зі старим другом, і я явно буду там зайва, тож терміново вже відліплюся від мого чоловіка, а то дійсно як п’явка. Не думаю, що за цей час щось може статися. Таана здивувало таке моє рішення, але думаю, він зрадів: дійсно, кохання — це не про те, щоб бути весь час разом, а про почуття, тому я навіть ображатися не буду. Думала потеревенити з Ксаною, проте вони з Алісією вже знайшли, чим зайнятися. Я явно буду зайва, навіть якщо вони цього мені й не скажуть. Якщо чесно, в мені прокидається неабияка ревність, що смішить мене. Оце дожилася. Добре, якщо всі у своїх справах, то й мені треба займатися чимось своїм. Варіантів, чесно кажучи, не багато, я маю бути недалеко від Таана і в той же час нікому не заважати. Добренько, піду в бібліотеку, там точно знайду, що почитати. Між усіх книжок обрала черговий роман, таку собі казочку про кохання.  
Королева приворожила коханого своєї дочки, через те що він був дуже вродливим, і так вона зраджувала королю, але й той не був святий. Власне кажучи, та принцеса з горя того вирішила стрибнути зі скелі від нещасного кохання. От і все. А, ні, того коханця король потім стратив, а королеву закрили на вічно в башті.  
Не розумію цих романів, чесно кажучи. Хіба буде королева настільки безрозсудною, щоб через вроду хлопця втратити корону? Вона ж точно знала, що правда таки викриється, а принцеса одразу так стрибати? Короля теж не шкода- її засудив, а сам свій гарем має, що й не приховує. Якось нечесно. Цікаво, в майбутньому буде так само, що чоловік буде мати більшу владу, ніж жінка?  
Щось мені зовсім не подобається такий хід подій.  
— О, то ти тут!  
— Таане, як ти мене знайшов?  
— Довелося всі куточки обшукати. Бачу, тебе на роздуми потягнуло.  
— Таане, та я ж і не зовсім сильний неук.  
— Та я жартую, пам’ятаю, ти мені колись сказала, що не любиш книжки.  
— Я просто не хотіла продовжувати діалог.  
— А мені так не здалося.  
— Ой, ти такий, виявляється, самозакоханий.  
— Який вже є. Добре, чого це я ? Ксана шукала, думала, що ти зі мною, от тоді ми й захвилювалися, де це ти зникла.  
— Ну тепер можете бути спокійні. Піду запитаю, що вона там хотіла.  
— Дасли, ми домовилися з другом відвідати завтра королівські перегони, ти з нами?  
— Кінські перегони?  
— Так.  
— А ти збираєшся брати участь?  
— Ну, звичайно, так кожен рік по приходу весни.  
— Ні, я не згодна, давай краще влаштуємо вечір ігор.  
— Але ми вже домовилися, чому ні?  
— Ну, це небезпечно, не варто так ризикувати своїм здоров’ям.  
— Дасли, це якось пов’язано з надмірною гіперопікою, ці всі дні, чи не так?  
— Ну так, але я не можу тобі всього розказати. Давай обійдемо якось ці перегони.  
— Дасли, не хвилюйся, все буде добре, мила.  
— Ну але...  
— Обіцяю бути завжди в полі твого зору, скрупульозна Дасли.  
— Ееее, що за образи сипляться з твого прекрасного рота? Забери назад!  
— Добре, добре, не сердься.  
— Ну добре.  
— То як, це згода на перегони?  
— Просто обіцяй бути вкрай обережним.  
— Добре, добре, моя люба Дасли де Вольте?  
— Як ти красиво це сказав, от вмієш лити воду у вуха, коли потрібно.  
— Взагалі-то я сказав цілковиту правду.  
— Добре, добре, ходімо вже ,нам потрібно знайти Ксану.