18.

Я недооцінила погоду, адже вона була жахлива: сніг буквально замітав все на нашому шляху, і це неабияк заважало рухатися далі. Хоч бери та пішки йди. Нам довелося лишитися у одному з маєтків моїх родичів. Так би мовити, навідалася в гості, але надовго там не лишалася; лишень переночувала і відправилася далі. На щастя, погода була трішки кращою, але не такою, щоб кожен раз доводилося зупинятися в містечках, щоб десь зігрітися. Я ще далеко не їздила в зиму. Мені пощастило дістатися призначеного місця за майже два дні — ну, день з половиною. Після цього ще відпочити, а потім вирішила зустрітися з головними підприємцями цього міста, які я виписала з документів. Кожен їх тут знає. Тоді, поки я йшла до одного з них, помітила, що містечко виглядає чудово і незвично: воно було наче декоративне; маленькі крамниці, маленькі будиночки, де-не-де посаджені дерева серед кам’янистої кладки. Першим у списку був банкір Герольд.

— Добрий день, з ким маю справу?  
— Добрий день, Дасли де Вольте, пане Герольде.  
— Ого, то ви дружина пана Таана!  
— Так.  
— І дочка родини Останів?  
— Так, але звідки ви знаєте?  
— Ну, ходили недобрі чутки.  
— А ви про це?  
— Але я вас не засуджую, пані.  
— От і правильно, немає чого, адже плітки завжди бувають неправдиві. Я чого до вас приїхала... ходять чутки, що ви тут бунт піднімаєте.  
— А дивно, думав, цим буде пан Таан займатися, знаєте, не жіноча це справа.  
— У нашій родині немає чоловічої та жіночої справи, Герольде.  
— Ну, як знаєте, то що вас цікавить?  
— Розумію, що люди бунтують через податки, але ж Таан і сам платив половину кожного. Хіба можна вимагати більшого?  
— Пані, ми лише хочемо справедливості. Он чув, що в інших провінціях такого давно вже немає, так чому з нас гребуть?  
— Нажаль, ми не впливаємо на рішення короля, проте і так намагалися вам допомогти, а взамін ви ніж у спину.  
— Пані, король теж намагався з нами поговорити, але у нього нічого не вийшло. Тоді він прислав своїх крадюг і позакривав багато крамниць. І ви думаєте, що ми йому це просто так пробачимо? Якщо так, то знайте, у нас ще є гідність, тож і діалогу не буде.  
— А ви думаєте, що після мене до вас не прийдуть інші? Я намагаюся домовитися, а інші не будуть це робити. Послухайте, наскільки я знаю, ви підтримували довгі роки родину де Вольте, так що змінилося? Вона зрадила вас, чи ваше місто , обрізала бізнеси, чи не дала вам вести торгівлю?  
— Пані, родина де Вольте нічого нам не зробила, проте король.  
— І ви гадаєте, що вони зможуть переконати короля, який все життя жив на податках, відмовитися вам їх платити, щоб інші зробили так само? Та йому легше буде винищити місто, ніж зробити це.  
— Це ви нам погрожуєте?  
— Ні, пане, констатую факт. Ми цілком розуміємо ваше обурення, але і так прийняли всі міри, щоб зробити ваше життя краще. Коли на це влада не здатна, що ж, тоді подумайте: якщо містечко перестане функціонувати, вам доведеться їхати в інше, адже не відомо, чи вдасться вам влаштуватися в іншій провінції. Тоді ви будете позбавлені такого привілею, який зробила вам родина де Вольте. Зрозуміло було б робити цей переворот, коли змовилося все королівство, але поки що є ви і є королівське військо, тож, якщо ви маєте розум, то прошу, перестаньте робити цей бунт. На цей раз вас підкуплювати ніхто не буде, пане, тож вирішуйте. Всі податки перекрити нам буде неможливо, оскільки скарбниця опустіє бодай не зараз, але через декілька років. Якщо вашою причиною є повне оплачення податків родиною де Вольте, то у вас нічого не вийде. Якщо маєте гідність, то не зраджуйте тих, хто і так пішов вам на всі можливі поступки, ризикуючи своїм майном і життям. Одначе рішення приймати вам, і народ тут слухається вас, тож думайте, от тільки не довго ,часу скоро не залишиться. Король злий і дуже голодний. Допобачення.  

Чесно кажучи, не очікувала такої розмови і гніву від неї. Я цілком можу зрозуміти їхню позицію, але ми теж не всесильні і не можемо скинути короля, він сам впаде, але це не може статися зараз, коли він ще в розквіті сил. Вони цілком справедливо ображаються на нього, тому що хтось втратив свій бізнес, але що вони очікували, що він дозволить не подавати золото до казни? Так, наступним буде власник місцевого ательє Бежоні Тріче.  
— Добрий день, це ви Бежоні Тріче?  
— Для кого добрий, а для кого не дуже, пані Дасли.  
— О, то ви мене вже знаєте, це полегшує роботу.  
— Я не буду з вами розмовляти, звіть сюди або Таана, або його батька.  
— Пана Таана?  
— Ні, він мій друг, тому Таана.  
— Так, то що ж ви свого друга так підставляєте, пане Бежоні?  
— Чого це я його підставляю?  
— Вам не здається, що відповідь дуже очевидна?  
— Ні.  
— Ну, тоді вам варто нагадати, що...  
— Так, так, знаю, що він оплачує половину податку.  
— Ні, я не за це.  
— А за що? От дивіться, наскільки я знаю, пан Таан за документацією допоміг вам перший час з бізнесом, і наскільки я знаю, його підтримка була дуже щедрою, пане. Хіба не підло з вашого боку влаштовувати бунт за його спиною? Ви ж знаєте, що це впливає на родинний бізнес. Навіщо ви це робите?  
— Ну, я вважаю, що це справедливо.  
— І в чому ж справедливість?  
— Ми не будемо віддавати наші потом зароблені гроші владі.  
— Пане, ви сплачуєте найменші податки в королівстві, при чому маючи бізнес? Чи не соромно вам перед паном Тааном, який зараз ламає голову над тим, як обійти покарання від короля?  
— Які ще покарання?  
— Ну, наскільки мені відомо, то король, якщо бунт не припиниться, закриє всі бізнеси в містечку.  
— Лишенько, ай-ай, ненажера.  
— То як ви будете співпрацювати, пане, на знак вдячності?  
— Хм, ну добрe, чого ви від мене хочете?  
— Просто перекажіть всім власникам бізнесів, щоб ті знали, що вони можуть натрапити на халепу. Допобачення.