8.

В наступні дні я почала втрачати надію на жодну звістку, на жодні візити. Мій план з хрускотом кожен день провалювався, вже навіть напала якась апатія. Сидиш, чекаєш на підвіконні, щоразу, коли чуєш звуки копит, дивишся на вулицю, але нічого — тільки даремні розчарування. Я ще чекаю, не міг же він просто так наговорити всього без жодного плану. Так він же не міг, правда? От і я думаю, що ні. Батьки перестали сваритися, схоже, прийняли ситуацію, в якій я погрузла. Тепер за сніданком, обідом і вечерею мені здавалося, що мене вже тут немає. Вони, щоб не злитися, обрали тактику ігнорування. Навіть і не знаю, що краще: коли твою присутність аж надто помічають, чи коли взагалі перестають тебе бачити. Певно, друге для мене краще.

__________________________________________________________

Минув тиждень, і я можу спокійно видихнути, адже тільки що покоївка повідомила, що до маєтку приїхали гості. Упевнена, що це від Таана. Можна сказати, мій порятунок сидить зараз у залі, куди я, причепурившись, миттю лечу на зустріч. Мені на зустріч коридором біжить щаслива мати: 
- Дасли, це до тебе приїхали! 
- Хто там? 
- Це пан Таан та його друг. Він сказав, що розповідав про тебе, і той зацікавився, хоче поспілкуватися з тобою. Наскільки зрозуміла, має серйозні наміри.

Я радію і полегшено видихаю. Там буде ще й Таан! Боже, як же я його люблю. Добре, що він тоді таки впав мені на голову. Заходжу в кімнату впевненою ходою. В кріслах вже сидить мій батько, Таан і його друг. Він красивий, синьоокий, має волосся до шиї, кучеряве і біляве. Ще у нього таке дитяче обличчя, витончене. Таке відчуття, що він молодший за мене, і це лякає, хоча яка різниця, коли я у такій халепі. Правду кажуть, що людина зробить все, щоб вижити, і поступиться своїми принципами.

Вклонюся і присідаю навпроти них. 
- Ось це і є моя дочка Дасли. Крім того, що вона розумна, так ще й дуже вродлива, пане Генрі. 
Ого, не очікувала таких слів про себе від батька, але певно, йому дуже хочеться мене продати цьому пану, адже має хороший статок і репутацію. 
- Вітаю, міс Дасли. Мене звати Герні Себастян. 
- Приємно познайомитися, пане Генрі. 
- Мені Таан багато про вас розповідав, і бачу, що не збрехав, ви дійсно маєте особливу вроду. Якщо прирівнювати вас до чогось, то являєтеся місяцем, одним із небесних див. 
- Ого, мені приємно, пане. Не думала, що мене можуть так збентежити чиїсь компліменти. 
- Ви варті кожного. Чи можу я, пане Грегоре, вкрасти на прогулянку парком вашу дочку? 
- Так, прошу, а ви, пане Таане, побудете з нами? 
- Якщо ви не проти, то я б хотів і сам поблукати вашим прекрасним садом. 
- О, звісно, не проти.

Я разом з двома чоловіками йду в сад.
- Що ж, міс Дасли, оскільки вашого батька і матері тут немає, ми можемо вільно говорити. Таан був повністю чесним переді мною, і я знаю, що у вас критична ситуація, і я думаю, що в мене теж. 
- А що у вас, пане, що сталося? 
- Мені вже скоро буде тридцять, і батько кожен день наполягає знайти собі наречену. Загалом я не проти, мені б і самому хотілося сім'ї, але є одне "але". 
- Яке? 
- Я практично не буваю вдома, мені постійно треба подорожувати, адже нам заробіток приносять шахти, які знаходяться у різних провінціях, і я мушу встигати всюди, тому ви навряд матимете того чоловіка, про якого мріяли. 
- Ого, навіть і не очікувала такого. 
- Грегоре, можеш розказати все Дасли? Думаю, їй можна знати. 
- Що саме, пане? 
- Якби вам так сказати: мені подобаються чоловіки, і тому це ще одна причина одружитися на вас, адже ми не будемо очікувати від один одного чогось емоційного. 
- Ого, мене це дійсно здивувало. Перше, що вам скоро тридцять, ви виглядаєте дуже молодо, а ще така таємниця. Тим не менше, я нічого від вас не вимагатиму і берегтиму цю таємницю. 
- Дякую, пані Дасли. Коли б ви хотіли одружитися? 
- А коли ви того хочете? Це все-таки у вас багато роботи, і логічніше вам буде визначити дату. 
- Думаю, що через три тижні, якщо вам підійде. 
- Так, цілком. 
- Тоді я можу йти до вашого батька і просити руки його дочки. 
- Так, дякую вам, пане. Ви дійсно врятували мені життя. 
- І вам дякую, що не вимагаєте від мене  те,на що я буду не задатен. Якщо ви не проти, я лишу вас удвох і поговорю зараз з вашим батьком. 
- Звісно, пане.

Грегор пішов, і ми лишилися наодинці з Тааном. 
- Таане, як ви з ним познайомилися? 
- Як і всі в академії, але в іншій провінції. Ми разом подорожували деякий час, а наші батьки товаришують. Ось так і склалися всі обставини. 
- А як ви дізналися про... 
- Про те, що він по чоловікам? 
- Так. 
- Він закохався в мене, коли ми навчалися, і в нас була досить велика сутичка і розмова через це, але потім це взагалі стало неважливо, адже ми завжди йшли пліч-о-пліч .З часом він змінив до мене почуття на братерські. 
- Угу, а можете більше про нього розповісти? 
- Так, звісно. Він хороша людина без стереотипних уявлень про цей світ. З ним варто бути щирим, адже тільки так він стане справжнім другом. У нього добре серце, я не знаю, що вам ще розповісти. 
- Які захоплення у пана Грегора? 
- О, його захоплення — це постійні справи, але окрім них він любить їзду верхи. Ми частенько з ним раніше втікали в місто на здогін. 
- Як гадаєте, його батько і мати приймуть мене? 
- Не знаю точно, але думаю, що якщо ти будеш собою, то так. Хоча думаю, ти їх майже і не будеш бачити, вони не люблять візити та прийоми. 
- Дякую вам, пане Таане. Я чесно кажучи почала втрачати віру, але ви дотримали слово, хоч вам це зовсім і не потрібно було. До речі, дійсно, а чому ви мені допомагаєте? 
- Не знаю, у мене не завжди є причини, щоб допомогти комусь. Напевно, ви мені просто сподобалися як людина, або небеса повертають вам борг за порятунок кузини. 
- Напевно, я вам сподобалася як людина, бо кузину я таки не врятувала. 
- Але ви спробували, і зараз теж не розказали, яка вона, віддаючи на розтерзання свою репутацію. 
- Ось так все заплутано. О, можна ще дещо запитати? 
- Так, питайте. 
- В той день весілля чому ви були такі злі? Вам не сподобалася моя сестра? 
- Не тільки тому. 
- А ще яка причина?