6.

Через декілька днів буде прийом у королівському дворі. Кажуть, приїде якийсь важливий пан з іншої країни, нібито його давній друг ще під час молодості. Мама погладжує мене по нозі і вмовляє не пропускати цей захід через стан здоров'я, тим більше, якщо вже стало краще. Я не впевнена, що хотіла б, але все одно цікаво. Цей прийом має бути справжньою феєрією, оскільки так завжди було при дворі короля. Звісно, що я піду, тим більше, що тато буде не в захваті від того, що я не можу подбати про своє місце у світі, як мої сестри і брат. Мушу тоді вже вибрати сукню, якщо таке діло. Зі мною цього разу поїде на примірку мати, адже вона теж має собі щось підібрати. Доречі, за цей короткий час сестра надіслала одного листа мамі, вона, на щастя, нічого не повідомила про події, і це не дивно, але принаймні хоч написала, що в неї все добре. Коротко розповім про те, яку сукню ми обрали.

Важкий матеріал з лляних волокон, вона буде зеленою. У нас називають цей колір благородним, але не всім він до лиця. Мені, ніби як, підійшов. Вона буде оздоблена срібними нитками, тобто вишивкою з чорними кружевами. Також буде розшитий камінням пояс і накидка з красивими квітковими візерунками, така кружевна. Рукавички чорні, майже прозорі, і діадема з смарагдовими крихтами. Це буде найдорожча моя сукня. У минулому королівському прийомі, який був два роки тому, я була у сукні Лілет, яку вона носила в дитинстві, а тепер геть і свою маю!

Мама обрала собі коричневу, але з гарного шовку із переливами, думаю, вона буде виділятися цього року. Також буде гарний манірний капелюшок і кольє на всю шию, дуже красиве. Загалом, я настільки була зайнята своїм вбранням, що геть і не приділила мамі увагу, за що мені соромно насправді.

Коли їхали додому, я дуже хотіла в неї дещо розпитати, те що дійсно мене давно цікавить.

— Мамо, ти знаєш отих друзів герцога, що були на весіллі?

— Не зовсім, а тебе хтось зацікавив?

— Ну, так, є там один цікавий персонаж.

— Скажи, який, може, я і знаю.

— Його звати Таан, ти чула про такого?

— Здогадуюсь, про кого ти, але насправді поняття не маю хто він. Якщо хочеш, я можу розпитати в батька, він крутиться у колі герцога зараз, то може і знає.

— Я буду вдячна.

Коли ми спокійно вечеряли разом, мама вирішила розпочати місію.

— Чуєш, Георг, ти добре знаєш оточення герцога Седріка?

— Авжеж, а чому питаєш?

— Мені цікаво щодо його друзів, отих, що на весіллі були, ніколи про них нічого не чула, дивно, правда?

— Чому ж зовсім ні, вони всі теж з аристократії, навчалися з ним разом в академії.

— Угу, цікаво, можливо ти можеш розказати про кожного? Мушу знати, з ким спілкуюсь у разі наступної зустрічі.

— Ну, дивись. Один з них — це Гард Бенодський, його батько володіє чотирма маєтками, а також невеличким портовим містечком. Другий — Таан де Вольте, його батько має в розпорядженні два міста і нібито копальню за кордоном. Третій — це Бейд Діоніс, його дідусь був колишнім радником короля, а його батько має свій корабельний флот Фортуна, тому вони з паном Бенодським співпрацюють.

— Цікаво, цікаво, а вони мають за собою якісь скандали?

— О, ні, жінко, це вже не до мене. Ви там собі краще знаєте, які слухи і інтриги ходять королівством та за його межами.

—Прозвучало образливо, але я приймаю відповідь.А хтось з них має наречених чи щось таке?

— А ти що, хочеш вже нашу Дасли видавати? То почекай хоч трішки хай часу трохи пройде від одруження Мері.

— Та чого б це я хотіла нашу Дасли вже одружувати? Хай собі ще почекає, час є.

— Ой, Мерєм немає в них нікого, та й дурість в тих в голові ,бачу що тільки граф почав заповнювати вітер.

Далі були пусті розмови, але мати вже допомогла мені дізнатися те, що я хотіла. Тепер хоч буду знати, хто він такий, і з ким мала справу.

Розмовляючи з паном де Вольте, я б не сказала, що ми чимось гірші за нього, чому він так не радий був шлюбу герцога з Мері. Ми маємо два маєтки, які доволі пишні у своєму оздобленні, маємо власну виноробню, а ще невеличкі ювелірні крамниці, які приносять майже такий дохід, як і виноробня. Якщо чесно, я і не пила те вино, хіба що в дитинстві куштувала, але не моє це, занадто ніжна для алкогольних напоїв. Але знаю, що в цьому королівстві та за його межами всі п'ють саме це вино - родини Остан. Найважливіше, що воно доступне для всіх: є дешевше, є дорожче, різної витримки. На жаль, такий в нас час, що кожен має відповідати своєму статусу і обирати лише те, що по кишені. Хотіла б я, щоб у майбутньому всі мали можливість купити те найдорожче вино, а не тільки король та його знать.

З цими думками й закінчиться мій день.

__________________________________________________________

Наступний був не менш хвилюючим, адже підготовка до прийому, схоже, кипить, і нам особисто надіслали запрошення. Коли їхала на заняття, то помітила багато королівських купців, які вирізняються серед інших дорожчим одягом і великим мішком срібляків чи золота. Ті ходили по всьому ринку, скуповуючи фруктки, овочі та зерно, а пекарні з самого ранку були скуплені. Навіть солодкого пундика не купиш. Та й при тому все одно не можна зараз налягати на солодке, адже кожна дама перед таким прийомом сідає на інтервальне голодування, щоб якнайкраще виглядати перед вельможами. Але це закінчується не тільки на дамах, деякі пани і самі собі дотримуються такої критичної дієти, щоб виглядати на декілька років молодшими. Раніше, загалом, було в моді мати чималеньке пузико, але зараз в нашу епоху міняються правила, всі шукають витончених фігур, ліній стегон. Я не особливо проти такого бачення світу, але не коли воно набуває хворобливого вигляду, як ось ця дієта. Якщо ми з мамою їмо тільки щось на водяній основі і тільки маленьку порцію, то дехто вдається і до критичних мір. Всі, думаю, знають про личини червів: з'ївши одну, будеш як ниточка. Але важко доведеться потім, адже не рідко черва не можна було витягнути, і тоді за такою гонитвою молода дама вмирала, тим більш, що після такого прийому можна добре так змарніти, і окрім як хворобливої худоби, нічого з краси не залишиться.