3

Минув місяць. За цей час мої почуття трішки заспокоїлися, я звикла до тиші в домі. Дивлюся в дзеркало і розумію: сьогоднішній прийом у маєтку пана Брейда — другого за заможністю пана в окрузі — стане моїм першим офіційним виходом у світ як єдиної та останньої кандидатки на одруження в сім’ї Остан.

​Сьогодні на мені сіра сукня. Звучить, можливо, надто просто для першого виходу, але вона неймовірна: облягає кожен вигин тіла, ніби ніжна хмаринка або ранковий туман. У ній комфортно, і я думаю, що такий варіант цілком могли б обрати Мері чи Лілет, тож і я не проти.

​Дорогу до маєтку я навіть не помітила — у голові крутилися сценарії різних ситуацій, з яких мені доведеться викручуватися. Здається, моя тривожність на фоні заміжжя сестри тільки зросла. Вже при вході нас із батьками зустрічають «живі статуї». Цікава ідея, але навіщо так вкладатися у звичайний захід? Схоже, сьогодні має статися щось особливе.

​У залі ми з батьками розходимося. Мене зрозуміють неправильно, якщо я весь вечір про стою біля них, а я не можу цього допустити. Ходжу залою, манірно вклоняюся поважним гостям, комусь присідаю в реверансі. Понад усе хочеться знайти Мері, розпитати, як їй ведеться в новому «гнізді». Але, на диво, вона не з’явилася. Це зовсім не схоже на дівчину, яка завжди була в центрі подій. Можливо, домашні справи закрутили голову, чи щось таки сталося? З цим же питанням до мене підійшла мати. Що ж, доведеться почекати — зазвичай гості приходять і йдуть, коли їм заманеться.

​Я вирішила прислухатися до розмов. Часто буває, що чужі люди знають про твоїх родичів більше, ніж ти сама. Ось головні новини вечора:

• ​Перша: Прийом влаштували, щоб спадкоємець Брейда обрав собі наречену. Точніше — щоб батько обрав за нього. Хлопцю скоро тридцять, рід треба продовжувати. Мене б могла зацікавити така пропозиція, але в голові лише одна думка: «Ні за що». Краще почекаю рік чи два.
• ​Друга: Дочка пані Бус, нашої далекої родички, таємно завагітніла. Тепер її мати відчайдушно шукає будь-кого, хто б погодився з нею одружитися прямо сьогодні. Впевнена, нічого з того не вийде.
• ​Третя: Пліткують про продовження весільних гулянь у замку графа. Кажуть, там сталася справжня бійка за серце якоїсь пані Кларіс. Я бачила її колись — вишукана, блідолиця, з довгими білими локонами. Вона могла б стати конкуренткою навіть для Мері, якби мала її стратегічний розум, але Кларіс славиться лише своєю розважливістю.

​Далі почалася видовищна частина — опера та фортепіано. Всі вщухли, а мені було нестерпно нудно слухати ту саму арію, яку я щодня повторюю з учителем. Я відволікала себе як могла: то сукню м’яла, то дивилася у вікно. Занадто повільно, занадто мало динаміки. Найкраще в цьому вечорі — можливість обмінятися плітками. Ані бійок, ані танців... Останнє, щоправда, мене не засмутило.

__________________________________________________________

​На ранок мамі стало зле. Каже — погане передчуття, живіт крутить. Я запитала, чи не з’їла вона чогось зайвого, але ні — це тривога. Вона переживає, бо Мері не відповідає на листи й не з’явилася на прийомі. Тепер зрозуміло, у кого я вдалася такою «психічно нестабільною».

​Під кінець дня вона спантеличила мене проханням: завтра я маю поїхати до сестри й провідати її. Мовляв, якщо поїде мама — це виглядатиме як надмірна опіка, а якщо я — то це просто родинний візит. Я не погоджувалася на цю авантюру, але мама в нас дуже розумна. Вона знайшла важіль впливу — пообіцяла ще більше годин навчання. Працює не пряником, а батогом. Тож завтра я вирушаю в дорогу до маєтку Мері.

__________________________________________________________

P.s.

​Зібралася швидко. Чомусь захотілося вбратися гарно, хоча особливого приводу не було. Багато речей не брала, бо не маю бажання затримуватися ніде, що далі ніж на метр від мого дому. Дорога виявилася виснажливою.  Під час поїздки до мене приєдналася кузина — вона якось дізналася про мою поїздку і теж захотіла навідати графство. Я навіть зраділа: не хотілося бути «білою вороною» в незнайомому місці. Але цікаво, як швидко плітки розлітаються королівством? Може, завтра вже обговорюватимуть, що я поїхала шукати собі чоловіка?

​Кузина виявилася справжньою «цокотухою». На питання, звідки новини, відповіла, що син покоївки ненароком почув розмову. Зроблю вигляд, що повірила. Вона базікала без упину, а я просто кивала, вдячна за те, що мені не потрібно самій заповнювати тишу.Далі вона розповідала про різне я старалася підтримувати розмову, але схоже це не було дуже потрібно кузина і сама добре з цим справлялася .