1.

Сьогодні особливий день. У маєтку Остан сади вчергове переконують у своїй вибагливості до догляду: троянди як були колючими, так і ростуть далі; яблуні посаджені у лише богам відомій послідовності, а декоративні скульптури пав доповнюють цю нерозбірливу пейзажну картину. Тим не менш, це улюблене місце матері. Дивно, як вона не втомлюється їздити на прийоми вельмож, а ще й з ночі до ранку, як лебідка, доглядати за тими квітниками.

​Зараз спостерігаю за щасливою сестрою Мері, яка знайшла собі заможного і пристойного, за словами батька, залицяльника. Як сумно: вона його навіть не бачила, а вже віддала своє серце. Мері — дуже ніжна дівчинка, середня у сім’ї. У неї коротке волосся, заплутане у вигадливі кучерики, про які я можу тільки мріяти. В неї майже мармурова шкіра з легким рум’янцем і великі зелені очі. Загалом, вона в цій сім’ї — найвродливіша кандидатка на роль дами у величезному маєтку графа.

​Отже, найстарша, Лілет, уже вийшла заміж. Брат Бен теж одружився з родичкою самої принцеси. Лишилася тільки я — наймолодша в сім’ї, Дасли. Не знаю, чим надихалися мої батьки, коли обирали це ім’я.

​Загалом, атмосферка зараз у маєтку — дай Боже! Всі готуються, всі в очікуванні сьогоднішнього гостя — вельмишановного графа Деміанського, Седріка Тага. Адже сьогодні він вирішив глянути на свою майбутню дружину особисто за вечерею. Мені теж треба трішки приготуватися, тож вдягаю свою оливкову сукню, яка підкреслює мої темні, майже чорні очі та довге каштанове волосся. Думаю, для цього прийому не варто занадто сильно чепуритися, бо головна зіронька сьогодні — Мері Остан.

​Довго чекати вечора не довелося, як і графа. Ми всілися за великий стіл, який сьогодні був, на диво, зовсім як і завжди — я думала, буде більше помпезності. Мері вдягла свою найкращу сукню ніжно-рожевого кольору з золотими візерунками. У шалику вона виглядає гідною корони.

​Гість, у свою чергу, виглядає теж доволі непогано. Дивно, я думала, що аристократи сьогодні виділяються тільки яскравим одягом, а не зовнішністю. Він чорнявий, з густими бровами, кучерявим волоссям і гострими рисами обличчя. Схоже, цей захват поділяє і моя сестра — видно, що він дуже їй сподобався. А сам граф спочатку ніби не міг зрозуміти, яка пані Остан його — я чи Мері. Але батько не тягне довго натягнуту струну і представляє нас, на що Седрік Деміанський впивається поглядом у Мері. Схоже, йому до вподоби ця красуня, чого і варто було очікувати.

​Під час вечерею в основному розмовляють чоловіки. Думають, що ми не розуміємо їхніх «розумних» перемовин, але вже так вийшло, що розумом ми всі в маму вдалися. А вона в нас — жінка надзвичайного інтелекту, і цим користується, коли батько, сам того не помічаючи, не може знайти вірне рішення в управлінських справах.

​Зараз вони обговорюють посаг, а також спільні рішення щодо маєтку біля моря, який належить графу, але має перейти нащадкам. Мері уважно слухає, що випаде на її долю щасливої дружини. Ну, з приємного — це великий маєток, де вона буде керувати затишком і персоналом, а також зможе вже як пані Деміанська відвідувати всі заходи. Але щоб ще якісь привілеї... певно, на цьому і все. Звісно, вона матиме великі багатства та цікаві подорожі — подейкують, що пан Седрік їх любить. Хоча вона й до цього мала найкращі сукні епохи, вчителів танців та музики й компанію найвишуканіших дам.

​Доки я все це обмірковувала, вечеря закінчилася. На мене граф склав хороше враження: він неабияк скромний, що непритаманно більшості чоловіків нашої епохи, добре навчений комунікації та фінансам, та й вроди неабиякої. Загалом, виглядає шляхетно. Думаю, він вартий того, щоб одружитися з моєю ідеальною Мері, яка з великим сумом проводжає його до карети.

​Потім, поговоривши з батьком у кабінеті, вона щасливо вигукує і біжить до мене ділитися новиною. Мері завжди була емоційною, і саме це робило її «універсальною» серед інших дам. Цікаво, чи зможе вона після одруження зберегти свій статус «перлини аристократії»?

​Як і очікувалося, вона прибігла до мене, розповідаючи про свої враження:

— Граф Седрік дуже гарний! Мені здається, що ми ідеально підходимо один одному. Він як ніч, а я як день. У нього такі красиві сірі виразні очі, такий лисячий погляд — майже як у тебе! Ще й кучерики, як у мене, тільки темні. Та й загалом статура кремезна, я біля нього як пір’їнка. Уяви, як ми ефектно будемо з’являтися разом на балах! А який він розумний, Дасли... він явно стратег, йому це до лиця. Батько сказав, що весілля відбудеться через два тижні, і мені час як слід готуватися, адже це буде справжня феєрія — найрозкішніший бал у нашому маєтку! А що ти скажеш, Дасли? Як тобі новина?

​— Чесно кажучи, я зраділа, — мовила я їй.

Але глибоко всередині я сумувала. Мері з малих літ була моїм прикладом і наставницею — тією, на яку спиралася вся моя жіночність. Власне, багатьом вона могла здатися недалекою, але я знаю, що це лише образ, аби було легше маніпулювати. Взагалі, так вона і виборювала своє життя — навіть їхнє одруження з графом було невипадковим, адже Мері давно мала плани на його оточення. І тепер вона їде, залишаючи мене боротися за своє місце самотужки. Але, звісно, цього я їй не скажу — лише підтверджу її думки щодо графа і поділюся захопленням.