Матч, якого мало не бути. Друга частина

Вона пам’ятала, як усе почалося. Наче це було зовсім недавно. Хоча насправді — вже достатньо давно, щоб щось зрозуміти. І  водночас — недостатньо, щоб відпустити.

Це було випадково. Як і всі історії, які потім стають проблемою.

Вона просто сиділа ввечері з телефоном у руках, гортаючи Tinder без особливого інтересу. Фото змінювались одне за одним. Обличчя, які нічого не викликали. Описання, які вона навіть не читала до кінця. Це було швидше звичкою, ніж бажанням когось знайти. Поки не з’явився він.

Його профіль був простий, без зайвого пафосу, без дурних фраз. Але щось притягувало, як магнітом. Декілька фото, виглядав він достойно, але трохи жорстоко, як на перший погляд. Спочатку могло здатися, що такий чоловік не буває в таких місцях. Він брутальний, добре виглядає, хорошої статури. 
Можна подумати собі: «Що такий чоловік тут забув?». Але відповідь була у його описі: «Не шукаю нічого серйозного.»
Амелі мала свайпнути вліво. Серйозно. Мала. Але свайпнула вправо. Вона думала, що такий чоловік не буде на неї витрачати свій час, тому ні на що не надіялась. Відклала телефон і пішла собі заварити чай. 
Сповіщення. 
Матч.
Серце почало битись швидше. А що далі? Можливо нічого з цього не вийде. Вона ще раз подивилась на його фото і опис, в голові почало шуміти від думок. 

Амелі навіть не встигла відкласти телефон, як прийшло повідомлення.
«Ти виглядаєш як людина, яка створює проблеми.»

Амелі не одразу відповіла. Не тому що не хотіла. А тому що не любила виглядати занадто зацікавленою. Хоча вже була.

Вона ще трохи думала, що могло його зацікавити в її анкеті. У неї не було фото з дорогих ресторанів, дорогого відпочинку чи вечірок. Всі ці фото робила її одна єдина подруга на звичайний телефон, не було навіть дорогих фотосесій. Але було те, на що відразу можна було звернути увагу — це її фігура. 
 Амелі була високою брюнеткою з довгим волоссям, неначе шовк. Великі груди, довгі і стрункі ноги, талія, немов пісочний годинник. Чоловіки звертали на неї увагу, але у неї ніколи не було серйозних стосунків. Вона не знала, що це таке і як себе з ними поводити. 
 

Вона ще довго думала і нарешті вирішила відповісти, не знаючи, що це буде великою помилкою.. 

Він:

Ти виглядаєш як людина, яка створює проблеми.

Амелі:

Тільки для тих, хто не готовий з ними справитись.

Він:

Сумніваюсь, що ти настільки цікава.

Вона завмерла на секунду. Це було… грубо. Але чомусь не відштовхнуло.

Амелі:

Тоді навіщо написав?
Кілька секунд тиші.

Він:

Бо мені стало нудно.

Вона усміхнулась. Не тому що це було мило. А тому що це було чесно.

Амелі:

Чесно.

Він:

Я не люблю грати в «давай сподобаємось одне одному».

В голові промайнула одна думка «Він до мене пише, але я йому не подобаюсь? Навіть візуально??»

Амелі:

А що ти любиш?

Пауза була довшою цього разу. Вона вже встигла подумати, що він не відповість.

Він:

Коли все просто. Без зайвих очікувань.

Щось у цій фразі її зачепило. Вона ще не до кінця розуміла що саме.

Амелі:

І що це значить?

Він:

Що я не буду писати тобі кожен день

і робити вигляд, що ти центр мого життя.

Вона дивилась на екран трохи довше. Це мало б її відштовхнути. Справді. Але в голові лише думки, що можливо він не такий поганий, як здається, він може змінитись. 

Але замість цього вона подумала: «Зате він не бреше…»

Амелі:

Хоч хтось чесний.

Він:

Не звикай.

Знову ця фраза.Коротка. Холодна. І чомусь вона звучала як виклик.

Амелі:

Я і не планувала.

Якби вона знала, як вона себе обманює зараз. 

Він відповів майже одразу:

Він:

Побачимось?

Серце трохи прискорилось. Як? Так одразу? Він навіть не запитає, чи мені зручно?

Амелі:

Ти завжди так швидко переходиш до суті?

Він:

Я не люблю витрачати час.
 

Пауза.

Він:

Завтра ввечері. Я напишу куди.

І все. Ні «тобі підходить?» Ні «хочеш?»

Амелі відклала телефон і ще кілька секунд просто дивилась в одну точку.

Це було дивно. Незручно.Трохи неправильно. Але водночас… Цікаво.

«Він просто такий.

Потім стане простішим…»