11 Розділ

Єва прокинулася від лагідного сонячного проміння, що пробивалося крізь невеликі штори на вікні гуртожитку. Легкий вітерець трохи колихав фіранки, а з вулиці долинав приглушений шум студентського містечка. У кімнаті панував ранковий спокій, лише тихе дихання її сусідок Софії та Маші свідчило про те, що вона не одна. Єва підняла голову з подушки й поглянула на стіну, де висіла невелика календарна дошка. На ній сьогодні було позначено червоним маркером: "Лекція з правознавства". Це був новий день її університетського життя, і вона відчувала в серці легкий трепет.

Встаючи з ліжка, Єва намацала свої тапочки біля підніжжя, потягнулася й прислухалася до тиші кімнати. Софія спала, лежачи на боці, загорнувшись у ковдру, як кокон. Маша теж спокійно відпочивала, легенько похропуючи. Єва вирішила тихенько встати й не будити їх, хоча знала, що вже скоро їм доведеться підніматися на лекції разом. Вона швидко прокинулася, пройшлася босоніж по холодній підлозі до ванної кімнати, щоб вмитися.

Єва завжди любила спокійні ранки, особливо такі, коли весь світ здавався зануреним у теплу, затишну атмосферу. Вона увімкнула воду, дала їй трохи стікати, аби зробити її теплою, і доторкнулася до обличчя — приємний потік зволожив шкіру. Її розум почав працювати в звичному ритмі, вона розмірковувала про сьогоднішній день і про те, що на неї чекає в університеті.

Повернувшись до кімнати, вона обережно відкрила шафу й витягла свій улюблений светр з високим коміром — він був одночасно теплим і стильним. Відчуваючи, як тепле вовняне полотно обгортає тіло, Єва подумала про те, як багато в її житті змінилося за останній рік. Вона більше не була тією дівчиною, яка боялася майбутнього, вона відчула себе частиною чогось більшого.

Як тільки вона сіла на своє місце за столом, Маша вже почала рухатися в ліжку. Вона ледве відкрила очі, але посмішка з’явилася на її обличчі, як тільки вона побачила, що Єва вже готова до початку дня.

— Добрий ранок, — прошепотіла Маша, намагаючись не будити Софію.
— І тобі, — відповіла Єва, посміхаючись. — Сьогодні важливий день.

Поки дівчата збиралися, Софія нарешті піднялася з ліжка й невдоволено потерла очі. Вона завжди була тією, кому важко прокидатися вранці, але з підтримкою Єви та Маші вона швидко втягувалася в ритм. Разом вони вирушили до студентської їдальні, де сніданки завжди були простими, але ситними.

Їдальня була шумною: студенти сиділи за столами з різнокольоровими підносами, пили чай або каву й гучно обговорювали все на світі. Єва вибрала легкий сніданок — чай, круасан і трохи фруктів. Маша взяла собі кашу, а Софія, як завжди, вирішила піти на здоровий варіант — омлет і салат.

— Що у вас сьогодні? — запитала Софія, кусаючи свій омлет.
— У мене лекція з правознавства, — відповіла Єва. — Тільки уяви, ми будемо вивчати кейси реальних судових справ. Я в захваті.
— Ого, це звучить серйозно, — пожартувала Маша. — У мене тільки математика і теорія ймовірностей. Схоже, що сьогодні я буду мучитися.
— Але зате ввечері можемо трохи відпочити, — усміхнулася Єва. — Можливо, подивимося фільм або зіграємо в щось.

Вони сиділи в їдальні, поки шум студентського життя заповнював усі куточки кімнати. Єва відчувала, що цей університетський ритм був саме тим, чого їй не вистачало раніше. Тут вона знайшла не лише друзів, але й сенс — навчання на юриста здавалося справжньою місією.

Коли настав час лекції, Єва вперше за день відчула невелике хвилювання. Це була одна з найважливіших дисциплін, і вона розуміла, що знання, які вона отримає, стануть ключовими для її майбутньої кар'єри. Вона зайшла до великої аудиторії, де вже сиділи інші студенти, дехто переглядав свої нотатки, а інші обговорювали останні новини.

Єва сіла в середину аудиторії, відкрила свій ноутбук і почала готуватися до лекції. Лектор, поважний чоловік у строгому костюмі, зайшов до кімнати й одразу захопив увагу всіх присутніх. Він говорив про систему судочинства, про реальні справи, які змінювали правові системи. Єва заворожено слухала, занотовуючи кожне важливе слово.

— Цей предмет змінить ваше сприйняття справедливості, — сказав лектор. — Він навчить вас бачити світ не лише через призму законів, а й через призму людської моралі.

Єва відчула, як усередині неї з'являється справжній інтерес до права. Вона знала, що це буде непростий шлях, але відчувала, що готова пройти його. Усі труднощі, які вона пережила до цього моменту, тільки загартували її.

Після насиченого дня Єва повернулася до своєї кімнати з відчуттям задоволення. Лекція була складною, але надзвичайно цікавою. Вечір видався спокійним. Софія й Маша вже сиділи на своїх ліжках, кожна займалася своїми справами. Софія читала книгу, а Маша переглядала щось на ноутбуці.

— Як лекція? — запитала Софія, піднімаючи очі від сторінки.
— Дуже захопливо, — відповіла Єва. — Мені подобається, як наш лектор пояснює все через практичні приклади. Це набагато краще, ніж суха теорія.

Дівчата провели вечір у легкій бесіді, обговорюючи плани на найближчі дні. Єва зрозуміла, що в цьому простому житті є свої маленькі радості. Вона почала краще пізнавати своїх сусідок, відчуваючи, що вони вже стали для неї майже як родина.

Як тільки вона лягла у ліжко, її телефон засвітився — на екрані висвітилися повідомлення від Алекса та Марка. Алекс питав про те, як пройшов її день, і писав, що планує приїхати на вихідні, щоб побачити її. Марк же цікавився лекціями й жартував про те, як він би не витримав таких складних предметів.

Єва усміхнулася, читаючи ці повідомлення. Алекс завжди був уважним і теплим, його слова завжди викликали відчуття підтримки. Марк, навпаки, додавав трохи гумору, розбавляючи її серйозний настрій. Вона швидко відповіла їм обом, відчуваючи вдячність за те, що ці люди залишаються поруч, навіть коли вона розпочинає новий етап у своєму житті.

Єва закрила очі, відчуваючи, як її тіло занурюється в спокійний сон. Завтра буде новий день, сповнений нових можливостей і викликів. Але цього вечора вона була вдячна за все, що в неї було — за друзів, за навчання і за тихий, затишний куточок її нового життя.