7 Розділ

Ева знову опинилася на перехресті питань і загадок, але цього разу вона вирішила діяти. Після того, як лікарі виявили чіп у шиї Аліси, вони не могли дати прямих відповідей на те, що це таке. Вони не знали про "Маяк", не розуміли його зв'язок із тим, що сталося. Для них це було просто медичне питання — невідомий імплант, що порушує роботу нервової системи. Але Ева знала більше, хоча сама все ще не могла повністю зрозуміти масштаб цього явища.

Марку все ще здавалося, що він у полоні депресії. Він відгородився від усіх, включно з Евой, і, здавалося, залишив справу. Але вона підозрювала, що за цим стоїть щось більше. Його депресія не виглядала як звичайне відчай — це було скоріше маскування. З кожним новим візитом вона помічала, як його погляд ставав зосередженішим, як він непомітно записував щось у зошит, коли думав, що його ніхто не бачить.

Одного разу, коли Ева прийшла відвідати Марка, він продовжував стояти на своєму. З кожним новим візитом Еви він залишався холодним і відстороненим. Його втомлений вигляд і постійні запевнення, що йому більше байдуже до всього, викликали лише одне відчуття — що він здався. Що його депресія остаточно поглинула його.

— Марк, ти не можеш просто так зупинитися, — вперто повторювала Ева. Вона сподівалася, що її слова розтоплять його стіну байдужості. — Твій друг віддав своє життя не заради того, щоб ти все покинув. Ми повинні знайти правду.

— Мені байдуже, — відповідав Марк з відстороненим голосом, не підводячи очей. — Усе це марно. Ти не розумієш, що ми боремося з чимось набагато більшим, ніж ми самі.

Ева тихо зітхала і відводила погляд. Вона була переконана, що Марк просто здався. Його депресія здавалася глибокою, його слова — порожніми, а дії — безцільними. Вона не знала, що він продовжує своє розслідування потайки. Що кожен раз, коли вона залишала його квартиру, він одразу приступав до роботи, обмірковуючи кожен новий крок, кожну деталь, яку вдалося знайти.

Марк ретельно маскував свій справжній стан. Його стратегія полягала в тому, щоб викликати у всіх відчуття безсилля, аби його залишили у спокої. Він знав, що якщо покаже бодай натяк на зацікавленість, це приверне до нього увагу і може зруйнувати всю його гру. Ворогам не можна було давати приводу підозрювати, що він усе ще в грі.

Ева ж продовжувала діяти. Вона навідувалася до лікарів, говорила з тими, хто міг знати щось про експерименти над свідомістю. Вона зустрічалася з людьми, які згадували організацію, пов’язану з подібними експериментами. Але її розслідування просувалося важко. Щоразу, коли вона вважала, що наблизилася до розгадки, сліди раптово обривалися.

Марк в цей час, сидячи у своїй квартирі, обмірковував кожну її розповідь. Він був упевнений, що вони йдуть правильним шляхом, але поки що не міг відкрито втрутитися. Його хитрий план передбачав терпляче очікування.

Після чергового візиту до Аліси, Ева повернулася до квартири Марка. Її подруга залишалася в лікарні, і лікарі все ще не могли точно пояснити природу чіпа, знайденого в її шиї. Це лише підкріплювало думку, що за всім стоїть якась таємнича організація, про яку ніхто з них не знає правди.

— Я зустрілася з людьми, які згадували подібні експерименти, — сказала Ева, сідаючи навпроти Марка. — Але це лише частина пазлу. Поки що ми не знаємо, хто за всім цим стоїть і що вони хочуть.

Марк, як завжди, відкинувся на спинку крісла і лише похитав головою.

— Ти витрачаєш свій час, Ево. Це все ні до чого не приведе.

Ева лише зітхнула. Вона не знала, що Марк вже роздобув документи, які підтверджували існування організації, що займалася експериментами над пам'яттю. Що він вже знав, куди їм слід рухатися далі. Але він нічого їй не казав.

— Ти можеш не вірити в це, — сказала Ева, — але я продовжу. Ми наближаємося до відповіді, я це відчуваю.

Марк лише знизав плечима, демонструючи повну байдужість. Його гра була бездоганною. Він майстерно приховував свої справжні наміри, чекаючи правильного моменту для вирішального кроку.

Ева підвелася і направилася до виходу.

— Я скоро повернуся. Сподіваюся, ти не передумаєш допомогти.

— Не хвилюйся, — сказав Марк тихо. — Я більше не в цьому.

Коли двері зачинилися за Евою, Марк нарешті дозволив собі відкинути маску. Він підійшов до столу, відкрив ноутбук і продовжив дослідження. Він дізнався, що за всіма цими експериментами стоїть організація, яка використовувала чіпи для впливу на пам'ять і свідомість людей. І що ці експерименти, можливо, не лише змінювали пам'ять, а й створювали фальшиві реальності.

Тепер він знав точно, що вони близькі до розкриття правди. Але для цього йому потрібно було дочекатися правильного моменту, коли всі частини головоломки стануть на свої місця.

Ева та Аліса вирішили відправитися до рідного селища Аліси. Вона згадала про місце, де провела своє дитинство, і Ева сподівалася, що це допоможе їй відновити спогади, які могли бути заблоковані чіпом у її шиї. Дорога до селища була довгою та важкою, але Ева відчувала, що це їх єдиний шанс зрозуміти, що насправді сталося з Алісою.

Селище зустріло їх тишею та закинутими будинками. Час немов зупинився в цьому місці, і кожен куточок здавався сповненим примар минулого. Аліса, здавалося, почувалася невпевнено. Вона дивилася навколо з сумішшю цікавості та страху, наче вперше опинилася в цьому місці, яке колись називала домом.

— Це тут, — прошепотіла Аліса, зупинившись біля старого дерев'яного будинку. — Я жила тут з батьками.

Ева відчула, як Аліса почала нервувати. Вона поклала руку на її плече, сподіваючись заспокоїти подругу. Але Аліса повільно відкрила двері й увійшла всередину.

Всередині будинку панувала моторошна тиша. Пил вкривав старі меблі, а сонячні промені, що проникали через тріщини у вікнах, створювали ілюзію того, що час тут застиг. Аліса раптом зупинилася на порозі однієї з кімнат, відчуваючи, як до неї повертаються спогади.

— Я пам'ятаю... — тихо промовила вона, і її голос ледь не затремтів. — У цій кімнаті я часто сиділа з мамою. Ми читали книги. Це було до того, як... — Вона різко зупинилася.