19

Екран світився одним повідомленням.

ПОШУК АКТИВОВАНО.

Сара не відводила погляду.

— Зупини це.

Лія вже сиділа біля термінала.

— Не можу.

— Чому?

— Бо система більше не слухає команди.

Джонні підійшов до неї.

— Від'єднай живлення.

— Воно не працює від цього блоку.

Адріан нахилився над кабелями.

— Тоді від основного.

Лія похитала головою.

— Тут немає основного.

Сара подивилася на неї.

— Що?

— Це приміщення не сервер.

Лія провела пальцем по старій панелі.

— Воно лише інтерфейс.

Джонні зрозумів.

— Справжня система знаходиться десь іще.

— Так.

— Де?

Лія подивилася на екран.

— Не знаю.

Система продовжувала пошук.

MOTHER SARA: TRACE FOUND

Сара відчула, як у грудях стискається.

— Що означає trace?

Лія прочитала наступний рядок.

— Емоційний слід.

Сара підійшла ближче.

— Де?

На екрані з'явилася карта.

Не карта світу.

Лише кілька точок.

Лозанна.

Женева.

Прага.

Варшава.

І ще одна.

Маленька точка далеко від усіх.

— Це координати? — запитав Джонні.

— Ні.

Лія збільшила зображення.

— Це місця, де система знайшла однаковий емоційний відбиток.

Сара дивилася на точки.

Їй стало важко дихати.

— Вона залишала слід у всіх цих місцях?

— Схоже на те.

Леонард підійшов ближче.

— Ні.

Усі повернулися до нього.

— Що?

— Вона не залишала сліди.

Леонард дивився на карту.

— Вона їх створювала.

Сара насупилася.

— Поясни.

— Твоя мати знала, що Olympus відстежує емоційні патерни.

Леонард говорив повільно.

— Тому вона навмисно залишала однакові емоційні відбитки в різних місцях.

Сара зрозуміла.

— Щоб система не знала, де вона насправді.

Леонард кивнув.

— Саме так.

Джонні подивився на карту.

— Вона створила для Olympus фальшивий маршрут.

— Не один, — сказала Лія.

Вона збільшила карту.

Точки почали множитися.

Їх були десятки.

Сара дивилася на них.

— Скільки?

— Сто сімдесят три.

Мія тихо сказала:

— Вона весь цей час тікала?

Леонард похитав головою.

— Ні.

Сара повернулася до нього.

— Тоді що вона робила?

— Готувалася.

— До чого?

Леонард не відповів.

На екрані з'явився новий напис.

PRIMARY LOCATION

Під ним координати.

Одна точка.

Сара подивилася на Лію.

— Де це?

Лія ввела координати.

На екрані з'явилася назва.

МОНРЕ.

Адріан різко відступив.

— Ні.

Сара повернулася до нього.

— Ти знаєш це місце?

— Так.

— Що там?

Адріан мовчав.

Джонні підійшов до нього.

— Що там?

— Старий санаторій.

Сара насупилася.

— Який санаторій?

— Закритий.

Леонард тихо додав:

— Не зовсім.

Сара подивилася на нього.

— Ти був там?

— Один раз.

— Коли?

— Через два роки після пожежі.

— І що ти там знайшов?

Леонард довго мовчав.

Потім сказав:

— Дитячу кімнату.

Мія зблідла.

— Там були діти?

— Ні.

Леонард похитав головою.

— Там були їхні речі.

Сара відчула різкий емоційний сплеск.

Її мати.

Страх.

Надія.

Втома.

І ще один дуже сильний слід.

Любов.

Сара відступила від екрана.

— Вона була там.

Леонард подивився на неї.

— Так.

— Коли?

— Я не знаю.

— Але ти бачив її слід?

— Так.

Сара підійшла до нього.

— Ти знав, що вона жива.

— Я знав, що вона могла бути жива.

— Це не те саме.

— Для людини, яка роками жила з невідомістю, різниця дуже велика.

Сара дивилася на нього.

— Ти міг сказати мені.

— Міг.

— Чому не сказав?

Леонард опустив очі.

— Бо твоя мати попросила мене цього не робити.

Сара завмерла.

— Вона говорила з тобою?

— Востаннє.

— Коли?

— Дев'ятнадцять років тому.

Сара відчула, як усередині щось обривається.

— Тобто вона знала, що я жива.

— Так.

— І не прийшла.

Леонард подивився на неї.

— Вона приходила.

Сара перестала дихати.

— Що?

— Не особисто.

Він дістав із кишені старий конверт.

Поклав його на стіл.

На ньому було написано лише одне ім'я.

Сара.

Сара не торкалася його.

— Що всередині?

— Лист.

— Від неї?

— Так.

Джонні подивився на Сару.

Вона бачила в його очах те саме питання.

Чи варто відкривати?

Але відповідь уже знала.

Сара взяла конверт.

Папір був старий.

Краї пожовкли.

На звороті стояла дата.

Дев'ятнадцять років тому.

Вона обережно відкрила його.

Всередині був один аркуш.

Почерк матері.

Сара впізнала його одразу.

Перший рядок змусив її заплющити очі.

Саро, якщо ти читаєш це, значить, вони нарешті знайшли тебе.

Далі:

Я не залишила тебе.

Сара стиснула аркуш.

Я пішла, щоб вони перестали шукати тебе через мене.

Її пальці тремтіли.

Джонні мовчки стояв поруч.

Сара читала далі.

Твій батько думав, що Olympus можна знищити. Він помилявся. Леонард думав, що його можна контролювати. Він теж помилявся.

Сара перевела погляд на Леонарда.

Він стояв нерухомо.

Olympus не живе в машинах. Він живе в людях, які вірять, що можуть передбачити чужий вибір.

Сара повільно вдихнула.

Наступний рядок був коротким.

Тому я навчилася робити вибір, якого вони не очікують.

Лія тихо сказала:

— Вона була першою.

Сара продовжила читати.