16

Сара не могла відвести погляду від фотографії.

Четверо дітей.

Вона.

Джонні.

Мія.

І ще одна дитина.

— Це не я, — тихо сказала Сара.

Джонні дивився на знімок.

— Але тут написано твоє ім'я.

— Я знаю.

Він забрав фотографію зі столу й перевернув.

На звороті під старим написом була ще одна фраза.

Цього разу іншою ручкою.

«S-17 — не номер дитини. Це номер спостереження.»

Джонні завмер.

— Тоді що таке S-18?

Сара згадала слова Мії.

Це не людина. Це пам'ять.

— Наступний рівень.

Вона подивилася на четверту дитину.

— А ця дитина взагалі не мала номера.

Джонні нахилився ближче.

— Чому?

— Бо її не вважали учасником.

— А ким?

Сара перевернула фотографію ще раз.

Під написом з'явився майже стертий рядок.

Вона провела пальцем по паперу.

— Свідком.

Джонні мовчав.

— Її привели в центр не для експерименту, — продовжила Сара. — Вона мала спостерігати за нами.

— Дитина мала спостерігати за трьома іншими дітьми?

— Так.

Джонні подивився на обличчя четвертої дитини.

— Тоді хто вона?

Сара не відповіла.

Бо вже знала.

Не ім'я.

Відчуття.

Від фотографії йшов слабкий емоційний слід.

Самотність.

Провина.

І страх перед тим, що одного дня її змусять розповісти правду.

Сара заплющила очі.

Спогад прийшов раптово.

Коридор центру.

Четверта дитина стоїть біля дверей.

Маленька Сара сидить на підлозі.

Мія малює.

Джонні дивиться на стелю.

Дівчинка говорить:

— Я знаю, де вони ховають записи.

Маленький Джонні дивиться на неї.

— Не кажи.

— Чому?

— Бо вони слухають.

Дівчинка дивиться в стелю.

— Ні.

Вона посміхається.

— Вони думають, що слухають нас.

Спогад обірвався.

Сара різко розплющила очі.

— Вона знала.

— Що?

— Про камери.

Джонні подивився на стелю.

— Хто вона?

Сара відчула новий спогад.

І цього разу почула ім'я.

— Лія.

Джонні повторив:

— Лія.

Сара кивнула.

— Лія була дочкою одного з працівників центру.

— Того самого?

— Так.

Вони одночасно подивилися на фотографію.

На четверту дитину.

— Леонард, — прошепотів Джонні.

Сара похитала головою.

— Ні.

— Що?

— Вона не його дочка.

Вона подивилася на напис.

— Вона була дочкою людини, яка працювала безпосередньо з архівами.

Джонні насупився.

— Кого?

Сара мовчала.

За спиною почувся голос.

— Мене.

Вони різко обернулися.

У дверях стояв Адріан.

Він виглядав виснаженим.

Мія залишилася позаду нього.

— Ти знав Лію? — запитала Сара.

— Знав.

— Вона твоя дочка?

Адріан похитав головою.

— Ні.

Він подивився на фотографію.

— Її батько був моїм братом.

Сара відчула нову хвилю емоцій.

Скорботу.

Цього разу таку сильну, що вона мало не втратила рівновагу.

— Він помер у пожежі?

Адріан кивнув.

— Так.

— А Лія?

Він не відповів.

Мія сказала:

— Вона вижила.

Джонні подивився на неї.

— Звідки ти знаєш?

Мія опустила очі.

— Бо вона допомогла мені втекти.

Сара завмерла.

— Куди?

Мія подивилася на Адріана.

— Туди, де мене ніхто не знайшов би.

— Але ми думали, що ти була тут усі ці роки.

— Не весь час.

Сара відчула, що пазл нарешті починає складатися.

— Лія забрала тебе звідси.

— Так.

— А потім?

— Ми розійшлися.

— Чому?

Мія відповіла не одразу.

— Бо вона повернулася.

— Куди?

Мія подивилася на фотографію.

— До нього.

У кімнаті стало тихо.

Джонні зрозумів першим.

— До Леонарда.

Мія кивнула.

— Вона добровільно повернулася до Olympus?

— Ні.

Вона подивилася на нього.

— Вона думала, що зможе його знищити зсередини.

Сара повільно опустила фотографію.

— І не змогла.

Мія похитала головою.

— Вона змінила правила.

Джонні дивився на неї.

— Як?

Мія підняла очі.

— Леонард хотів передбачати людей.

Пауза.

— Лія вирішила навчити систему брехати.

Сара відчула холод.

— Вона змінила дані.

— Так.

— Тому Olympus більше не міг правильно передбачати поведінку?

— Саме тому.

Адріан тихо сказав:

— Саме тоді Леонард зрозумів, що людина не може бути повністю передбачуваною.

Джонні запитав:

— І що він зробив?

Адріан подивився на нього.

— Створив вас.

Сара завмерла.

— Що?

— Не вас як людей.

Адріан перевів погляд на Сару.

— Вас як систему.

Вона відчула, як усередині все стислося.

— Він хотів перевірити, чи можна створити пару людей, які доповнюють одна одну настільки, що разом зможуть відновити будь-яку приховану подію.

Джонні мовчав.

— Ти відчуваєш те, що залишають люди.

Адріан подивився на Сару.

— Він аналізує те, що вони роблять.

Потім на Джонні.

— Ви не були випадковістю.

Сара повільно похитала головою.

— Ні.

Вона подивилася на фотографію.

— Але він не врахував Мію.

Адріан відповів:

— Саме це і зламало його план.

Мія зробила крок уперед.

— І тепер Леонард хоче нас не повернути.

Вона подивилася на Сару.

— Він хоче завершити експеримент.

Джонні підняв голову.

— Що означає «завершити»?

Мія відповіла:

— Змусити вас згадати все.

Сара відчула холод.

— Навіщо?

Мія подивилася їй прямо в очі.

— Бо тільки тоді він дізнається, де ми сховали останній архів.

У будинку раптом згасло світло.

Темрява накрила кімнату.

Десь нагорі клацнув замок.

Потім пролунав голос із динаміка.

Спокійний.