Розділ 2 Виборча система

                                            Виборча система

Незабаром знову вибори.

А чи готові ми до них, бо то єдиний шанс змінити країну, змінити на краще нашу державу, яка спливаючи кров’ю на фронтах, зберігає її з надією на зміни в майбутньому.

Український народ має єдністю і своєю активністю боротись за своє майбутнє. Наш фронт – то наша свідомість, наші плани, наші задачі.

І тепер, коли іще іде війна, громадяни України зобов’язані думати про своє майбутнє. І тепер, коли ми знову стоїмо на порозі виборів, кожен повинен розуміти – вибори по старому – то дорога в нікуди. То втрата іще чотирьох років – цього ми не можемо собі дозволити.

І тому, наша задача – створити нову державу і , перед усім, - нову виборчу систему. Саме в новій виборчій системі ми можемо провести нові представницькі вибори.

Детальніше про нову виборчу систему.

        Виборці – то громадяни, які мають право голосу.

То хто ж має таке право в нашій країні?

У відповідності до Конституції – всі, хто досяг певного віку і є дієздатними особами, мають таке право. Це представляється нам як право на голос і вільне волевиявлення.

То чи  так це?

Чи є свідомим виборцем люди 80 років і більше, безробітні, чиновники, військові, силовики, ув’язнені, люди без громадянства?

Почнемо із громадянства.

Хто це за люди? -  Формально – то ті люди, які визнають державу в її атрибутах і ознаках, приймає всі положення Конституції, знає державну мову і проживає в країні не менше п’яти років в статусі тимчасового жителя.

Всі ті, які не здали електронний екзамен по Конституції, по державній мові, по історії, не повинні мати право голосу апріорі до того моменту, коли ці вимоги будуть виконані. Це зовсім не означає, що люди без громадянства не мають права жити в державі – зовсім ні, але… , як було сказано вище, такі жителі України не є громадянами. Це означає – такі жителі повинні мати право на проживання і будуть мати обмеження в своїх правах. Жителі без громадянства, або громадянства інших країн не повинні приймати участь в голосуванні на виборах, референдумах, опитуваннях.

Інша категорія громадян – чиновники.

Чи можуть вони бути об’єктивними на цей перехідний час під час виборів? – Зважаючи на їх залежність перед владою – ні, не можуть. Чиновник – то елемент владної системи управління і звичайно вони будуть голосувати за збереження такої влади. Формально юридично – така ситуація є конфліктом інтересів. І тому кожен службовець і чиновник владної виконавчої, судової і законодавчої влади не повинні мати право на виборчий голос.

До цього часу – віддати голос на виборах вважалося за щось незначне мало від нас залежне і таке, що мало вплине на наше майбутнє.

Так не може бути. Це неправильно. Право на голос – то право впливати на майбутнє країни і держави. Право не можна ані купити, ані продати, ані передати, ані віддати без свідомо. Це говорить про те, що не можна проводити акт голосування при обмеженні соціальних прав і свобод, важкому фізичному стані, при знаходженні в момент виборів за кордоном.

Формально право голосу повинні мати ті громадяни, які працюють і сплачують податок із фізичних осію, студенти, які навчаються на стаціонарі, викладачі, працюючи учителя, працюючі лікарі, наймані працівники і власники бізнесу.

Таким чином, формується реєстр виборців. Вибори будуть дійсними якщо в голосуванні приймуть участь не менше 80%  всіх громадян, які зареєстровані в реєстрі виборців.  Громадяни – виборці, які не голосували мають право на повторне голосування. Громадяни, які не проголосувати повторно, автоматично втрачають право на голос і виключаються із реєстру із правом повернення права на наступних виборах. Якщо такі громадяни не змоглися проголосувати на наступних виборах – такі громадяни втрачають своє право виборця на десять або більше років.

Громадяни, які є виборцями мають право не тільки вибирати, але і бути вибраними в органи влади всіх гілок, змінювати статті Конституції, приймати участь в референдумах і опитуваннях.

Таким чином створена система голосування буде якісною і ефективною в частині прийняття і виконання законів.

Кожен депутат – є фактичним делегованим представником від територіальних общин в Ради місцевого рівня. Далі  проводяться нові вибори із числа депутатів районного рівня  в обласну Раду, наступні вибори із числа обласного рівня – в центральну або Верховну Раду.

При чому, форма роботи Рад кожного рівня однакові – чисто представницькі і непрофесійні. Депутати не мають право повторного перевибрання в законодавчі органи. Після каденції депутати не мають ніяких привілеїв. Під час каденції депутати не мають помічників, не мають ніяких пільг і переваг перед іншими громадянами. Вони не отримують зарплату, окрім відрядження із підприємства своєї постійної роботи.

Окрім того, депутати мають одне право – голосувати закони, розроблені іншими суб’єктами законотворення: Уряд, Адміністрація Президента, Народ. Депутати можуть бути відкликані за вимогою (петицею народу).

Партії можуть теж представляти свої представників як кандидатів в депутати без права формування фракцій і груп в загальній кількості Рад любого рівня. Депутати всіх рівнів не мають права недоторканності і рівні права і обов’язки із громадянами, однакову для всіх пенсійну систему, однакову систему оподаткування.