Розділ 1 Трансформація

                                                                  Розділ 1  Трансформація

Навіть в тяжкі роки ми повинні думати про майбутнє, заради якого віддаються життя найкращих..

Перехідний період становлення держави і суспільства – то особлива можливість вибору. Форми і методи такого переходу бувають різні – революції, реформи, трансформації, перебудови, але сутність залишається єдиною – необхідність змін.

Багатостраждальна Україна віками вела боротьбу за свою державність і незалежність, за своє існування і розвиток. Ласий територіальний шматок землі в Європі, помірний клімат, ресурси і працювитий народ манив сусідів.

Але основна проблема крилася всередині країни – в неорганізованості самої системи управління. Князі, гетьмани, Ради, Президенти – то все боротьба за особисту владу.

 Відомо - країна є великим механізмом співіснування.  Кожна влада по-своєму намагалася організовувати такий механізм системи управління. Сам же механізм управління потребує синхронізації із зовнішніми і внутрішніми відносинами, які постійно змінюються.

Нажаль, відсутність синхронізації таких відносин із механізмом управління системою – одна із основних причин розбалансу існування держави в цілому.

Як результат, - революції і майдани, які кожний раз приватизувалися умілими політиками на свою користь. При цьому мови про зміну системи управління навіть не існувало.

Як відомо, демократична форма існування передбачає участь в управлінні державою Народу- власника ресурсів і контролера системи.

А чи так це в дійсності? 

Яка участь в управлінні державою Народу?

На жаль, тільки одна – раз в чотири роки голосувати за оту владу. При чому, після голосування участь Народу зупинялася. І тоді влада ставала безконтрольною, створюючи при цьому видимість самоконтролю. Сформовані владою гілки управління системи залежали тільки від влади – народ ніякого впливу не мав до наступного голосування.

Така система управління називається розімкнутою. Чиновники і «вибрані» депутати створюють видимість демократії на свою користь і свої блага, забуваючи про тих, хто їх вибрав і хто їм платить.

Ніякі нові вибори нічого і ніколи не змінить. Навіть самий прогресивний вибраний всенародним голосуванням Президент не може самостійно змінити Систему управління. Це може зробити тільки Народ. Але народ без «поводиря» - то хоч і велика, але слаба сила. Організовані силові структури менш чисельні, але мають більшу силу. Саме вони вмонтовані в систему, яка не змінилася… І тоді необхідні для існування силові структури стають не контрольовані, корупційні. Їх основна задача – захищати порядок, законність, Конституцію – одним словом систему управління.

І це правильно – так потрібно. Ось тільки сама система управління відстала в розвитку і перестала синхронізуватися із поточним історичним періодом, планами і вимогами самої держави.

Меч може бути захисником, а може бути і карателем – все залежить чиї  руки їх тримають. Чиновники, силовики, прокурори, судді –  такі ж громадяни. Вони живуть в народній масі і теж хочуть відчувати справедливість і порядок в державі, але…система не синхронізована.  Які б не були чиновники чи силовики – система змусить їх покорятися їй. Вони -  гвинтики системи управління.

Наприклад, людина має машину. З часом з’являться нові марки – кращі і швидші. Якщо не змінити стару, хоч і робочу машину, на нову – порушується синхронізація технічного рівня суспільства і технологічність самого авто. Саме тому, час від часу водії міняють своїх «залізних коней» на нові, які мають кращі технічні характеристики. Наприклад, міняють іще майже нові автомобілі внутрішнього згорання на електромобілі. Сам ринок виштовхує уже непотрібні хоча і придатні старі марки автомобілів тому, що так потрібно самій системі.

І це нормально.

То, чому ж тоді держава не змінює свою систему управління - не підлаштовує її під сучасні потреби суспільства?

Але, не потрібно вважати чиновників чи силовиків ворогами Народу.

Ні, вони ж такі самі громадяни, як і всі інші. В той час сама система дала можливість деяким із них використовувати саму її для задоволення своїх особистих потреб. При цьому, вони не замислюються над тим, що то все тимчасове і краще не бути по відношенню до народу ворогом. Корупціонери не розуміють, що справедливість – то як правила на світлофорі – дотримуватись потрібно кожному, бо від цього залежить життя кожного учасника руху.

В житті саме так. Незаслужені блага чиновників – то все тимчасове.  Народ став їх ворогом. Поки-що він їх годує, але…спати спокійно краще уже не можна.

Одним словом, всі без виключення громадяни держави зацікавлені в справедливості і синхронізації системи управління у відносинах в державі. Не можливо підіймати градус ненависті і незадоволення Народу до критичних меж – буде вибух, який нікому нічого доброго не принесе. При цьому, система абсолютно не зміниться.

Тисячоліттями змінювалися системи управління – від вождя до Президента, від ради старійших до виборного Парламенту, від автократичного царя до демократичного устрою.

Нічого особливого, але… Небезпека криється саме в перехідному періоді. В основному, – то були не підготовлені криваві революції, повстання, бунти, Майдани.