Частина 3-День, коли забрали

Одного ранку важкі кроки сусідів прозвучали у передпокої, наче сигнал тривоги. Двері відкрилися, і голоси прозвучали суворо, але без злості:
— Ми повинні забрати Олю.
Маленька дівчинка застигла, руки стиснулися в кулаки. Свідомість відмовлялася приймати це як реальність, але серце знало — нічого не можна змінити. Вона повільно крокувала по кімнаті, збираючи кілька речей у маленьку сумку: улюблену ляльку, теплий светрик, зошит із малюнками. Кожен предмет здавався одночасно дуже важливим і надзвичайно крихким, як нитка, що тримає її минуле.
Кімната, де вона народилася і де зростала, тепер виглядала чужою. На стінах — тіні її самотності, у кутах — тихі відлуння сміху матері, що вже не звучало як радість. Жодного тепла не залишалося, навіть бабуся, що колись намагалася захистити її, була тепер лише спогадом.
Дівчинка мовчки йшла слідом за сусідами, які тримали її руку у своїх, але навіть їхня присутність не могла відвести холод від серця. Кожен крок до машини здавався нескінченним. Поріг дому, де раніше лунали крики та сміх, тепер виглядав як останній бар’єр між минулим і невідомим майбутнім.
На вулиці повітря було холодним, але вона не відчувала його. Відчуття порожнечі і втрати заповнило все її тіло. Кожен удар серця лунав гучніше за звук двигуна машини, кожен подих здавався важчим за попередній. Вона знала: дім, який колись був місцем страху, тепер назавжди залишиться позаду, а попереду — новий, чужий світ, де треба буде вчитися виживати заново.
Сидячи на задньому сидінні, Оля дивилася у вікно, де знайомі силуети дерев і парканів швидко зникали з поля зору. Вона намацувала у сумці знайомі речі — єдині якорі у світі, який більше не належав їй. Тепер залишалася лише дорога до невідомості, куди веде чужий голос дорослих, і тихий шепіт у серці: «Я повинна бути сильною».
Кожен метр машини, що віддаляв її від дому, здавався ще більш довгим, ще більш безмежним. І навіть у цьому страху й самотності маленька Оля відчувала перший поштовх сили — таку крихку, що її ще не видно, але яка одного дня допоможе вистояти у світі, який не знає жалю.