Сирітські серца

Частина I — Дівчина-сирота

Вона звикла до тиші. Тиші, що стала її другом і водночас ворогом. Дім колись був теплим, але тепер це лише порожні стіни і відлуння кроків, яких більше не чує.
Війна забрала все: батьків, друзів, безпечний простір. Залишилися тільки спогади, що пульсують у голові, як нічні муки, і маленьке тіло, що ховається від світу, який не розуміє її потреб.
Вона знає: соціум бачить лише посмішку на обличчі дитини. Ніхто не помічає страху в очах, тремтіння рук, тихі запитання, на які не дають відповіді. Люди проходять повз і кажуть: «Все добре», навіть коли все давно зруйновано.
І все ж… серед руїн і темряви є щось, що шепоче: рухайся далі. Перший крок — просто вижити. Другий — знайти тих, хто розділить твою тишу. І хоча руки її ще порожні, серце вже шукає тих, хто готовий простягти свою.

Білий Ангелок

Подобається

#66 в Не художня література
#735 в Сучасна проза

У тексті є: сестринствотасила, вижититалюбити, дитячийбудиноктадорослість

Відредаговано: 14.03.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись