Сирітські серца

Вступ до книги

Вночі світ здається іншим. Тихим, холодним і водночас надто голосним для тих, хто чує себе в самотності. Тут немає правил, нікого, хто пояснив би, чому біль існує, чому темрява пробирається всередину, чому руки, що тягнуться до любові, залишаються порожніми.
І серед усіх цих голосів, шепотів і нічної тиші, є один — внутрішній, який кричить і одночасно спостерігає, намагаючись зрозуміти себе і світ навколо.
Холодно кажуть буває вночі, коли погливають темні сни мук, болю і страждань, але ти не плач.
Спитаєтеся чому? – все просто: їх нема, напевне виплакала здавна,
но тоді чого рветься й блага про допомогу моя душа, наче зраджене і непочуте дитя, яке не розуміє, в чому його винна!?
Воно тягне ангельські ручки до близьких і рідних, а любові в них нема.
На обличчі мила дитяча посмішка і райські оченята, но натомість дивні відчуття гидкі і тягучі, як батоги ката на своє буття.
Цей голос — наш провідник у темряві, який покаже шлях через біль, самотність і втрати. Це історія тих, кого не чекали, кого ламають і забувають. Але навіть серед темряви є сила, дружба і надія, яка загартована болем і чекає свого проблиску.

Білий Ангелок

Подобається

#66 в Не художня література
#733 в Сучасна проза

У тексті є: сестринствотасила, вижититалюбити, дитячийбудиноктадорослість

Відредаговано: 14.03.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись