8 розділ

Пройшла неділя. Наша компанія не виходила гуляти, всі були зайняті, чи просто не хотіли гуляти. Був ранок суботи, мама вже готувала сніданок, я прокинулася і пішла до неї.

-Добрий ранок.

Я сіла за стіл в очікуванні їжі. З ранку завжди готувала мама, а обід готувала я і Влад.

-Добрий, є хороша новина, для тебе особливо. 

-Ого, ну розповідай.

-До нас на кілька днів приїде Артем, ти ж не проти?

-Ні звичайно,  я тільки за.

Мама посміхнулася. Артем був моїм найкращім другом з дитинства,  а також син маминої подруги. Тобто ми товаришували сім'ями. Я пам'ятаю багато історій з нашого дитинства, воно було веселим. Один раз ми наїлися шовковиці а потім нам погано було.

-А коли він приїде?

-Через десять хвилин. 

Я вскочила. А одягатися нормально? Я хоть і не відчувала до нього симпатії, та і він також, але ж виглядати треба гарно. Я побігла в кімнату і вділа джинси та футболку. Поки я робила зачіску, знаючи що сьогодні обов'язково я буду гуляти, в двері подзвонили. Мама відчинила і я почула як вони розмовляють. Я швиденько доробила кучері, і почула кроки в сторону своєї кімнати. Двері тихенько відчинилися, і зайшов Артем. 

-Привіт, не заважаю?

Я кинулася йому в обійми, так давно я його не бачила. Рік пройшов з нашої останньої зустрічі.

-Ні звичайно. Як справи? Що нового?

-Все добре, а ти як? У тебе певно багато чого нового, я думаю ти знайшла друзів.

Мені так кортіло розповісти Артему про своїх нових друзів. Та і про вчорашню ситуацію теж хотілося розповісти.

-Ой.. да тут прям багато новин. Підемо погуляти? Погода чудова. Якраз розповім про все що сталося.

Артем посміхнувся. Взяв мене за руку і ми пішли гуляти. Погода була прекрасна. Сонечко світило, все навкруги було зелене. Ми пішли до парку. Я почала розповідати про бійку і поцілунок. Він слухав уважно не перебиваючи. Як тільки я закінчила розповідь він сказав:

-Ну.. слухай, я тебе знаю з самого дитинства, не могла ти просто так його поцілувати. Ти щось до нього відчуваєш, я впевнений.

-Знаеш.. після цієї ситуації я вже задумуюсь над тим чи подобається він мені.

Я сказала правду. Від Артема я все одно нічого не приховаю. Я справді не знаю що відчуваю.. мої думки перед сном заповнює він і цей поцілунок.  

Ми сиділи і розмовляли до вечора. Згадували про дитинство та сміялися. Зі своєю компанією звичайно цікаво.. але з ним набагато цікавіше. Ми вже збиралися йти додому. Сонце зашло і можно було побачити місяць. Повітря почало холоднішати. Мені стало холодно, Артем помітив і віддав мені свою кофту. Він так завжди робив. Говорив що його так виховали, і що йому не холодно. На мить промайнула думка, що якщо б я зустрічалася з Артемом, Влад би був радий. Артем завжди грав з Владом в ігри і вони також добре товаришували. Але ж.. треба зізнатися що я не відчуваю нічого до Артема. Які можуть бути відносини без відчуттів?

Ми йшли і я побачила... Іллю і Дениса. Денис щось жваво розповідав Іллі, але той здається його не слухав. Він дивився на мене і Артема. Та і дивився він наче Артем вбив його маму а я допомагала. Якось дивно..

Я помахала рукою. Ну як зустрілися то хоть привітаюсь,  а то якось невиховано, ми  все таки друзі. Він не відповіл лише відвернувся. Ось же! Весь настрій зіпсував! Ну і добре.

Артем помітив 

-Це той самий Ілля? Принц на білому коні?

-Принц? Ну ти і зашифрував слово "придурок". Так, то він. Не привітався зі мною, офігів зовсім.

-Ну.. буває і таке, ти не засмучуйся.

Я не відповіла. Ми підходили до під'їзду. Я віддала йому кофту.

-Дякую.

-Будь ласка, я сьогодні не у вас, до друга піду, добре?

-Ой як же Влад засмутиться.. я жартую, звичайно йди, бажаю гарно провести час.

Він посміхнувся і пішов. Я пішла до квартири. Настрій був просто чудовий, незважаючи на те що Ілля не привітався зі мною. Ну буває.  Може не помітив? Я зашла до квартири і сіла пити чай.

Дорогі друзі, мій телеграм канал: https://t.me/elianastorm заходьте,  там ще більше моєї творчості.  Ібпишіть коментарі, це мотивує писати далі! Дякую