7 розділ

Я повернулась з прогулянки. Мама пішла на роботу. А Влад напевне вдома. Я пройшла в його кімнату та постукала

-Можно?

Він поворухнувся на ліжку але нічого не відповів. От зараза! Не чує чи що? Я можливо хочу розповісти йому про прогулянку,  а він не відкриває двері. 

-Я зараз відкрию двері з ноги, ти чуєш мене чи тобі вуха позакладало?

-Господи,  заходь вже.

Нарешті. Я зайшла в кімнату,  та закрила двері. Влад був в піжамі. Він що, спить цілий день? Я кинула сумку йому на ліжко. Не встигла зняти в коридорі. Точніше я забула, але полеже трішки у нього на ліжку. Він сів на маленький диван який був у нього в кімнаті та запросив мене також сісти. Я сіла. Він швидко надрукував повідомлення, та поклав телефон на стіл.

-Ну і як прогулянка? Дізналася хто квіти подарував?

-Дізналася. Да і не тільки,  сьогодні стільки всього було..

Влад любив плітки, і з великим азартом слухав що я йому розповідала.

-Дай подумати хто міг подарувати тобі квіти? Звичайно це був той білобрисий, я ж тобі говорив що він до тебе не байдужий, я з самого початку був впевнений що це він.

І справді,  Влад говорив про те що Ілля закоханий у мене, чи на крайній випадок відчуває симпатію.

-Короче,  ми ж пішли гуляти, ось ця Віка пішла вперед ну і впала на руку до Іллі. Ти просто уяви. Я ледь її не вбила на місці. 

-Да ти що?! Що ж ви усі закохані у цього білобрисого? Що в ньому такого привабливого? Ніколи не розумів.

Насправді Ілля був доволі гарний. Його білий колір волосся виблискував на сонці, а очі кольору неба додавали йому особливості. Жарти в нього були смішні, та і харизма була.

-Ну і не зрозумієш. Тільки не кажи що ти заздриш.

Я любила його підколювати, але на цей раз погляд був серйозний, наче він хотів сказати те, чого я не знаю. 

-Ти просто не знаєш..

-Я щось багато не знаю,  розповідай давай.

До серця підібралася тривога за брата. Якщо цей Ілля щось Владу зробив.. я.. я на нього порчу наведу!

-Короче. Ти знаєш я був закоханий у одну дівчину..

-Ще й як. Я ж тебе тоді місяць від депресії виводила.

Була така історія. Влад закохався у дівчину з паралельного класу, вона була гарна. Я три місяці вмовляла Влада їй зізнатися та запросити на побачення, але він забоявся. Девятнадцать років хлопцю, кошмар. Я ж все таки вмовила його зізнатися, вона відповіла що їй подобається інший. Але поки я не зрозуміла до чого тут Ілля.

-Не нагадуй. Так ось хлопець який їй подобався був цей Ілля. Тому я і недолюблюю його. Та і до тебе він ставиться якось.. не так. Короче, розповідай далі.

Мої очі розширилися.  Ось і вся причина.. ну тут Ілля не виний, він же з нею не зустрічався наче.

-Ах точно! Прогулянка. Після того як Віка впала Іллі на руки, вона така "Ти такий сильний". Ще й таким голосом.. неприємним. А Ілля ще й почервонів.

Я скривилася, мені не подобалася ця сцена. А ось Влад посміхнувся. 

-Ти преревнувала? І що ти відповіла? 

Тьфу! Не ревнувала я. Ні капельки. 

-Ти здурів? Не ревнувала я, і не відповідала. То ж не мені говорили. 

-Ну що далі? Ти не тягни, розповідай!

-Я ж то розумію що вона мене хоче позлити, і починаю розказувати про букет, ну і запитую у всіх може хтось знає? Віка не витримала і почала кричати щось типу "ну і навіщо розповідаєш?". 

Влад усміхнувся. Весело йому. Він ще не знає що далі було.

-Заздрить. Сто відсотків. 

-Ага. І тут Ілля такий "це я подарував букет", я ледь не впала на рівному місці. 

-Я не здивований. Я ж тобі говорив що це він.

-Ну а Віка полетіла з катушок і накинулися на мене битися. Уявляєш? А Ілля стояв в стороні. Денис відтягував Віку. І тільки тобі Ілля відтянув мене.

-Реально!? Я взагалі в шоці! Тобто вона накинулась на тебе через букет!? Да їй в псих лікарню треба.

Влад завжди мене підтримував. Незважаючи на те, подобалися йому ці люди чи ні. Він хороший старший брат.

-Ну і я розумію що треба доставати козирі з рукавів.

-Ось цих слів я і боявся. Вона взагалі жива? Ти її не вбила?

-Ні. Просто.. поцілувала Іллю.

Влад схопився  з дивану і дивився на мене напевно пів хвилини. Я очікувала такої реакції. Все ж таки це був не хтось там, а Ілля. Потім він обережно сів на диван, явно не відійшовши від почутого.

-Мені не.. я в шоці. Слів немає. Я тебе вб'ю як тільки прийму інформацію.. ти з глузду з'їхала. 

Раптом його телефон що лежав єкраном до гори, задзвенів. Я побачила хто телефонував. Це була моя найкращщя подруга. Ріта. Та і ще й підписана вона була "Ріточка" і сердечко.. ось з ким Влад переписувася постійно

Він схопив телефон та закрутив в руках не зная що робити, відповідати чи закинути. Поки він думав телефон перестав дзвонити. Я глянула на нього. Він почервонів, що буває досить рідко.

-Не хочешь пояснити? Чи розповісти? 

-Взагалі то не хочу. Але ти все одно витягнеш правду. Якщо коротко то мені подобається твоя подруга. Напевно я їй теж, але я не впевнений. 

-Тьфу! Так чого ти мені не розповів? Я би допомогла, звела вас чи запитала у неї про тебе.

Він підняв на мене очі.

-Я думав що в тебе буде інша реакція, щось типу "ван не бути разом ".

-Ти думати не вмієш. Я допоможу вам. Короче передзвони їй, а я піду спати. 

Я встала і вийшла з кімнати.  Стільки інформації за один день. Це забагато.  І хто би міг подумати! Влад і Ріта. Це взагалі неочікувано. Та і бійка. І поцілунок. Після думки про поцілунок у мене з'явилася усмішка. Взагалі то була таємна зброя проти Віки. 

Я зайшла в ствою кімнату та достала телефон. На єкрані висвітилось повідомлення від Дениса.

Denchik: Сонь, після тієї бійки Віка проплакала весь день, у мене в обіймах. Мені радіти чи ні? З одного боку приємно а з іншого.. вона плакала.

Koroleva: ти бачиш, вона в тебе закохується потихеньку. Ще трішки і ви будете парою.

Він не відповів а просто поставив реакцію на повідомлення. Я посміхнулася і з думкою про те що хоч у когось все добре заснула.