6 розділ

Я зібралася на прогулянку. Вийшла з квартири та пішла в парк де була запланована зустріч з друзями. 

Ми зустрілися. Нічого цікавого, просто прогулянка, я вже подумала що вона буде нормальною, без пригод, але я помилялася. Ми йшли і розмовляли, про школу, про ту бійку. Ілля навіть вибачився. Я з Рітою сперечалися хто краще Гаррі Поттер чи Драко Мелфой. Віка йшла мовчки, іноді про щось говорила з Денисом. Все було як завжди. 

Вечір прийшов а ми навіть не помітили, були захоплені розмовами. Віка пішла в перед всіх. Можливо образилась? Подумала я, але не стала роздумувати. Ілля з Денисом йшли перед нами з Рітою, та позаду Віки. 

Тут Віка впала, а Ілля зловив її, тому що стояв ззаду.  Та вона спеціально! Я же бачила як вона дивилася на нього! Я була впевнена що вона це зробила спеціально! І чого це я так вчепилась?.. Впала то й впала, буває. Але злість підступала. Ревнощі?.. Ні, бути такого не може. До кого? До Іллі?! 

Віка яка все ще була в на руках у Іллі, подивилася на мене і посміхнулася. Усмішка вишла якась зухвала, наче вона цього хотіла. Ілля стояв не зная що робити, то й діло дивився то на мене то на Дениса. 

-Не забилась? 

Я старалася зберігати спокій.  Але моя фальшива усмішка та солодкий голос який я так сильно старалася зробити, видавав мене. Ну і що мені сказати? "Ти спеціально впала йому на руки?". Ні.

-Не забилася. Дякую Іллі який встиг мене спіймати. Ти такий сильний.

Сказала вона солодким голосом, і поклала свою руку Іллі на груди. Господи,  мене зараз знудить! Якщо вже і фліртувати то якось нормально, а не таким дешевим фліртом. Ілля же почервонів і посміхнувся. Ось же дурень! Вона це робить щоб мене позлити! Я впевнена на всі сто відсотків! Яку реакцію вона чекає? 

Ріта підійшла до мене та взяла за руку. Але я вже заспокоїлась. Граємо так граємо на всю силу. Я ж ще не розповідала про троянди. Вона лопне від заздрощів, я впевнена! 

-Доречі,  мені сьогодні  подарували великий букет білих троянд. 

Віка тут же насторожила вуха. Напевно цікаво хто подарував, але цього я і сама не знаю. Денис з Рітою витріщились на мене. А Ілля йшов мовчки. Надто підозріло.

-Ну і навіщо ти це розповідаєш? Хвастатись не добре. 

Ось і почалося. Я чітко бачу ємоції людей. У неї була заздрість. Ну а що? Грати так грати по великому.

-Захотілося поділитися з друзями. І запитати можливо це хтось з вас? Курьер сказав "від таємного голосування ".

-Ти реально думаєш що хтось з нас буде дарувати тобі квіти?

Віка запитала це з насмішливим тоном. Але мені було байдуже.  Я дивилася тільки Іллі в спину, він мовчав. А потім повернувся і сказав.

-Це я. Я подарував тобі ті троянди. Вгадав з квітами?

Я ледь не впала на рівному місці.  Хлопець з яким ми завжди підколювали один одного, подарував мені квіти. Мій шок не передати словами. До серце підстипула радість. Він подарував мені квіти. Мої улюблені квіти. Влад як дізнається сміятися і підколювати мене буде вічність!

-Вгадав. Але більше не треба. 

Я посміхнулася. А ось Віка була не у захваті. Її очі налилися злістью, було таке враження наче вони зараз вибухне. Ну звичайно,хлопець який їй так сильно подобається,  подарував квіти мені а не їй. Чомусь я була задоволена, і відчувала перемогу.

-Да як ти смієш! Ти взагалі офігіла! Він мій! Щоб ти не робила він буде моїм!

Тут я і справді офігіла. Вона накричала на мене? Ні, це вже перебір. Треба доставати козирі із рукавів.

-Не заздри що він звертає увагу на мене. Ти йому не цікава. У тебе не вийде. 

Денис з Рітою стояли в шоці не знаю що робити. Ілля взагалі відійшов в сторону дивлячись за тим що відбувається. 

І сталося те чого я не очікувала..

Вона вчепилася мені у волосся так, ніби намагалася вирвати його з корінням. Різкий біль прошив потилицю, і я мимоволі зашипіла, хапаючи її за зап'ястя. Пальці тремтіли — не стільки від страху, скільки від люті, що закипала десь у животі.

-Та ти з глузду з'їхала? — прохрипіла я, намагаючись вивільнитися.

Але Віка була важчою. Вона штовхнула мене в плече, і я похитнулася, зачепивши спиною стіну.  Її нігті дряпнули мою шию, і я відчула, як шкіра пече. Десь на фоні хтось крикнув, але я вже не чула — тільки її хрипке дихання і шум власної крові у скронях.

Я підставила руку, блокуючи удар, який летів мені в обличчя, і різко штовхнула її в груди. Віка відлетіла на крок, але не впала. Вона зупинилася, розлючено блимаючи, з розпатланим волоссям і почервонілим обличчям.У мене тряслося коліно, а в грудях шалено калатало серце. Я проковтнула слину й витерла губу — відчула солонуватий присмак, здається, вона зачепила край губ.

-Заспокойся, божевільна!

Віка вже занесла руку для нового удару, коли збоку блиснув чийсь силует. Між нами виріс Денис. Він перехопив її за лікоть і різко, але м'яко відвів убік. Я бачила, як він нахилився до її обличчя, притримуючи за плечі, і його голос, низький, але виразний, перекрив загальний гамір.

-Вікуль заспокойся будь ласка.

Тут мене за зап'ястя схопили чиїсь силні руку. Це був Ілля.

-Сонь, будь ласка заспокойся, я тебе благаю. Вона тебе вб'є.

Переживає за мене? Ця думка трішки заспокоїла мою злість.  Да вона зовсім божевільна!

-Хочешь грати? - запитала я- так давай пограємо по дорослому.

Я взяла Іллю за підборіддя і поцілувала. Поцілунок вийшов м'який,  ніжний. Моє сердце калатало зі швидкістю світла. Я навіть не знаю що на мене найшло. Це було бажання чи я просто хотіла позлити Віку? 

Віка розплакалася та побігла геть. Денис кинувся за нею. Ріта просто стояла і дивилася. А ми з Іллею не помічали нікого і нічого навкруги. Після поцілунку я сказала.

-Вибач. Так треба було.

Ілля почервонів розуміючи шо відбувається.  Покруга потягнула мене за руку.

-Що це було!? Я взагалі слів не знайду! 

-Я і сама не знаю.  Це було... просто щоб позлити Віку.

Я сказала та пішла додому. Фактично я не збрехала. По дорозі додому я все іще відчувала поцілунок. Цілуватися він уміє. Так, про що я думаю!? Я ж не закохалася у нього.  Але поцілунок.. досить думати про поцілунок! Як мені тепер йому в очі дивитися?