5 розділ.

Я прокинулася рано вранці. З вікна сяяло сонечко, був чудовий літній ранок. У мене був чудовий настрій. Я пішла на кухню де мама вже готувала смачні млинці. Влад схоже ще спить. Він ніколи не прокидався рано, тому що завжди сидів до ранку в телефоні. 

-Сонечко, розбуди будь ласка Влада, а то млинці охолонуть. 

Сказала мама. О ні.. треба все таки йти його будити. Якщо він не виспеться то ходить похмурий і кидає на всіх якісь суворі погляди. Я кивнула і пішла до нього в кімнату. Наші кімнати були поруч. Я зашла до його кімнати, стукати в двері я не стала. Він же спить, не почує.

-Прокидайся млинці...

Я замовкла побачивши що Влад не спить. Він лежав на ліжку і посміхався в телефон. Він навіть не помітив як я зашла. І чим він таким зайнятим був? Я побачила як його палці друкують повідомлення. Невже він переписується з кимось? Тобто не так.. він мав такий вигляд наче закохався у когось. 

-Я тобі не заважаю?

Влад тут же підстрибнув на ліжку, телефон ледь не впав на підлогу! Безрукий.

-Стукати не вчили? Шо ти хочеш?

-Не вчили. Мама гукали млинці їсти. Я взагалі думала ти спиш. З ким спілкуєшся?

Він відвів свої світло сині очі.

-Яка різниця? Забудь, колись потім розповім. 

Він піднявся з ліжка і пішов на кухню. Схоже мій братик закохався. Але в кого? Це питання часу. Потім я все обов'язково дізнаюся.

Я пішла на кухню, сіла за стіл і почала їсти. Млинці були надзвичайно смачними. Пройшло кілька хвилин і почувся дзвінкок в двері. Я перезирнулася з Владом, той лише пожав плечами. До мене підібралася незрозуміла паніка. 

-Я відкрию.

Я встала і пішла відкривати. Нічого страшного в цьому немає...Я відкрила двері і побачила курьера який тримав у руках великий букет білих троянд. Вони були настільки гарними що я втратила дар мови. 

-Ви Софія Зоріна?

-Так, це я.

-Тоді це вам.

Він простягнув мені букет. Я його взяла , він був ваще ніж здавалося.

-Але від кого?

-Від таємного шанувальника.

Курьер посміхнувся і пішов. Я зачинила двері.

Тобто у мене тепер є таємний шанувальник? Взагалі.. це приємно. Але і страшно. Хто він, та звідки знає моє ім'я та адресу? Можливо це хтось з моїх знайомих? Може це був Ілля? Після цієї думки на душі столо тепло. Незнаю чому. Це відчуття не можно описати, тільки відчути.

Я повернулась назад до кухні з букетом. Влад подавився млинцем.

-Дорога сестричко, від кого троянди?

Дорога систричко? Він мене так називав.. ніколи. Він явно шокований не менше за мене.

-Я і сама не знаю,  сказали що від якогось "таємного шанувальника ".

-Є здогадки хто це? 

-Є, але я тобі не скажу.

Я висунула язика. Я завжди так робила коли дразнила його, він же завжди сміявся. Цей випадок не виключення. Він розсміявся а за ним і я.

День був чудовим не дивлячись на подарунок від таємного шанувальника. За вікном світило сонце, хотілося йти гуляти. Точно! Треба погукати когось. Можна зібратися компанією, але після всіх подій, мені здається вони не захочуть йти. Спробувати варто. Я взяла телефон і зашла у нашу группу. 

Koroleva: дорогі друзі, не хочете ви прогулятися? Погода супер, а ви вдома сидете.

Ritok: а шо так офіціально? Я не проти, погода і правда класна.

Secret_Viktora: я також не проти, треба помиритися після всього що сталось. Сподіваюсь ми все ще друзі.

Koroleva: звичайно друзі. А хлоці чого не пишуть? Ми звичайно і без них погуляти зможемо, але вони ж потім ображатися будуть.

ILLA_KRYTUI: хелоу всім. Я піду,  вдома нудно.

Denchik: реально нудно. Нічого не сталося крім того що ти розбив вазу, яка коштує як печінка!

ILLA_KRYTUI: не нагадуй. І таке в житті буває. Головне шо я цілий.

Ritok: ну і нужно у вас звичайно хахаха. То ви йдете?

Denchik: звичайно 

Secret_Viktora: то ви вже помирились?

Відповіді не було. Вона ще питає! Через неї була бійка а вона ще й запитує! Жах! Я надіюсь що вони все таки помирились. Я пішла збиратися на прогулянку, мені кортіло як можна скоріше розповісти про "таємного шанувальника " і букет троянд.

Ще раз наголошую,  буду вдячна за коментарі, та підписку на телеграм канал: https://t.me/elianastorm дякую  за увагу. Люблю вас, успіхів!