Вибір народу – вибір Антихриста

Цього року празник святого Миколая справляли в один день із католиками, тобто шостого грудня, що в середу. Проте таку зміну схвалив тільки священний синод ПЦУ, перейшовши на новоюліанський календар. Сторона Онуфрія, звісно, залишилась консервативною та віряни його єпархій святкували день Миколая Чудотворця 19 грудня, таким чином більше відсторонившись від католицької конфесії.

         Та, як пам’ятає читач, саме на шосте грудня домовились патріархи Онуфрій та Єпіфаній зустрітись в Свято-Успенському соборі, але зовсім скоро опісля початку денної Літургії священний синод ПЦУ повідомив, що влаштувати збори в такий день неможливо по багатьом причинам: по-перше, через повну нестачу часу, тому як цього разу Літургія разом із полуношницями проводиться цілісіньку добу; по-друге: Єпіфаній, побачивши в Лаврі цей натхненний благодаттю настрій вірян, вирішив, що наразі перебивати його ніяк не можна. Та й чи варто ще казати, що зривати це велике православне свято, – яке неодмінно скінчиться якимсь скандалом, – виявиться тяжким гріхом з боку обох єпархій? Та, однаково, Онуфрій притримувався юліанського календарю, а отже на шосте грудня УПЦ справляли лиш коротку службу в честь Григорія Богослова.

         Отож, тільки сьомого грудня священні синоди зібрались біля входу в Свято-Успенський собор, де вже встигла зібратись чимала юрба. Урешті новина про те, що обидві єпархії влаштовують великі збори на території Києво-Печерської лаври, розворушила велику кількість киян, та так, що кінець тієї юрби сягав аж до самої дороги у воріт лаври. Відповідно, дорожній рух перекрили. Приїхало зо три наряди поліції разом із великим автозаком, на крайній випадок. На четверту годину пополудні давка ставала дужчою, допоки не заговорив в мікрофон голос, почутий зі самого епіцентру того величезного натовпу. Це був голос Єпіфанія.

         Той же час встиг перебратись до «перших місць», стоячи в шести метрах від предстоятеля, один довговолосий брюнет в чорному піджаку, шліци якого гарно колихались під подувом легкого вітру. Він те й діло поправляв лацкани, наче зігріваючись від якогось неіснуючого морозу. Спочатку молодик пильно розглядав Єпіфанія, та потім же перевів гострий, орлиний погляд на Онуфрія, котрий стояв у неподалеку, оточений численними людьми, які просили в нього благословення. Онуфрій, зодягнений в яскраво виткані ризи, із червоною митрою на голові, благословляв кожного, хто встигав підходити до нього. В цей момент почулися настирливі клацання фотоапаратів, зображення з яких пізніше опиняться на перших шпальтах українських новин.

         Одного разу брюнет хотів підійти ближче до Єпіфанія, який продовжував розказувати в мікрофон, та зробивши два кроки, його зупинив кремезний поліцейський, чіпнувши своїми холодними руками плече молодика, та повернувши його до натовпу. Надалі він стояв, слідкуючи тільки з під лоба за Онуфрієм. Люди, що стояли побіля нього, часом вдивлялись на яскраву печатку, зодягнену на його тонкий палець, та дивувались з того, що на ній зображена гексаграма, або ж зірка Давида.

         – Дорогі парафіяни, сьогодні ви станете свідками великої події в історії українського православ’я, рівноцінної хіба що наданням автокефалії вселенським патріархом нашій єпархії! – так почав Єпіфаній. – Ми зібрались для того, щоб вирішити долю Української Православної Церкви, та, щонайважливіше – московського патріархату, тобто патріархату нашого спільного ворога, якого, на щастя, нам вдалось пересилити з допомогою Всевишнього! Сьогодні нарешті відбудеться ваш вибір – вибір народу, за яким в Україні стане єдина єпархія!

         Почавши промову саме так, Єпіфаній відразу показав, хто буде його «опонентом», та задля усунення кого повинні діяти парафіяни ПЦУ. Але як потрібно сприймати це усунення? Парафіяни не могли поки знати, чи на Онуфрія повісять санкції на перебування в Україні, чи може навіть накладуть анафему (що, звичайно, є малоймовірним). Тим не менш, вони були впевнені, що на українській території він більше служити не зможе.

         Та тепер варто сказати про парафіян УПЦ МП. Тому як сама по собі єпархія Онуфрія є консервативною, то й до будь-яких негативних змін вони не готові, і будь-що вважатимуть всяке протиріччя бісівством та блюзнірством. Консерватизм народжує фанатиків, і це пов’язано з тим, що сталість придушує бажання щось змінювати, тому що ті самі фанатики вважатимуть, що їхній консервативний шлях – істинний, і з нього не можна сходити. Відповідно з цим зупиняється й інтелектуальний розвиток людини, бо якщо ми перекриваємо дорогу вперед, то залишається тільки повертатися назад. В релігії таким чином починають канонізувати людей, далеко не ліпших од горезвісного синьйора Чаппелето. На жаль, більшість прихильників УПЦ МП є фанатиками, і все, що стоїть за їхніми парафіями, навіть за їхньою конфесією, буде абсолютною суперечністю істині. Саме в цьому ховається головна причина, по якій Онуфрій продовжує залишатись на своєму чині та все ще контролює хоч і єдину, але одну найбільш ключових парафій України – Свято-Успенський собор.

         За декілька хвилин Онуфрію приготували мікрофон, після чого він незадовго розповів свою контр-промову:

         – Мы прекрасно видим, к кому более предрасположены наши прихожане. Ведь разве кто-то сейчас из этой толпы просил благословения у патриарха Эпифания? Это только доказывает то, что хоть на данный момент наш приход является меньшинством здесь, но верность наша, и в то же время страх пред Богом выходит истинным, потому как мы не допускаем раскола – настоящего предвестника прихода Апокалипсиса, о котором так много нам поведал апостол Иоанн, – предстоятель Онуфрій на мить опустив голову додолу, готуючи в голові наступне речення промови. – Теперь также случилась большая война в Израиле, и иудейский народ в ответ пытается уничтожить то место, где родился Спаситель – Назарет, то есть Палестину. И как же после этого не говорить, что конец наш близок? И теперь, даже если нашему приходу не удастся как-то изменить ход событий, то останется только воля Божья, за которую мы должны сейчас, как никогда, молиться.