Стріла Амура

Моя історія починається з маленького містечка біля моря. Воно нічим не відрізнялося від інших. Щоразу до його берегів причалювало безліч кораблів. Вони привозили чудернацькі речі,за якими завжди у черзі стояли молоденькі дівчата. Не була винятком і я... Проте мене цікавило дещо інше... Я чула історії про те, що за морем роблять прекрасні арфи. Арфа-була моїм слабким місцем,моєю пристрастю,за яку я би віддала всі гроші,які накопичувати довгий час...

Проте мені не таланило ,і я не могла знайти цього чарівного інструменту,який так вихваляли люди.

Я виросла в сім'ї міщан. Батько займався продажем вина і мав від цього чималий прибуток. В нас була невеличка плантація,на якій ми вирощували виноград. Часто ми з сестрами допомагали збирати врожай. Продаж вина був надзвичайно вигідною справою. Чоловіки,які прибували з довгих плавань хотіли лише дві речі: жінок і вина.

Нас в сім'ї було троє дівчат. Проте батько не засмучувався через те, що не мав сина,а завжди казав ,що значить так хочуть боги.

Дві старші сестри,Гера і Софія,були платиновими блондинками з небесно голубими очима. Вони надзвичайно були схожі на матір,я би сказала її копії. Стримані, граціозні, дисципліновані та охайні. Їх просто не можливо було побачити без зачіски та красиво одягненими. В мене часто закрадалося питання а чи лягають вони спати взагалі чи цілу ніч наводять марафет?..

Я ж була схожа на батька. Мала чорне як ніч волосся за яке мене часто в дитинстві називали вороною. Я ніколи не спускала це їм з рік і завжди лізла у бійку, аби доказати усім що це зовсім не так. За це я добряче потім діставала від матері,яка день у день втовкмачувала в мою голову ,що дівчині так поводитися негоже, і що за таке мене ніхто не візьме заміж. Та її слова завжди пролітали повз мої вуха. Часто,коли вже дуже сильно провинилася ,я тікала до батька і ховалася за його спину від методів виховання матері. Ох і болючі ці методи були,до сьогодні пам'ятаю... Батько інколи говорив ,що я мала народитися хлопчиком ,тому що мене не цікавили ні прикраси,ні сукні ,ані різні дівчачі посиденьки чи дрібнички.

Цього року вийшла заміж старша сестра Гера. Батько не пошкодував ні золотого. Весілля вийшло пишне та багате. А підготовка зайняла аж три місяці. Навіть я допомагала у виборі сукні та прикрашанні дому. З цією всією суєтою закинула гру на арфі,хоч на мене це не дуже схоже.

Проте,на цьому хороші події закінчилися. Сімейна казна була порожня,а наповнити її було нічим. Почалися неврожаї, справи йшли дуже погано. Батько був дуже засмучений та схвильований,я ще ніколи не бачила його таким. Хоч доходи скоротилися та для мене це не було чимось катастрофічним. Я не була вибаглива і примхлива. Та для моєї матері це була велика проблема. На виданні була сестра Софія,і потрібно було хороше придане,щоб вийти заміж за парубка з хорошої сім'ї. Вона кожного дня голосила ,що ще трохи і ми пустимося по світі,станемо жебраками і помремо від голоду десь в канаві. Щоб хоч якось допомогти батьку я вирішила скористатися своїм даром. Я часто грала для близьких і знайомих. Їм дуже подобалася моя музика і вони запропонували мене на різні свята. Проте тоді для мене це було не цікаво і не було сенсу. Тепер же я завжди приймала всі пропозиції і мене часто можна було побачити на різних святах і прийомах. Я стала популярною,люди ніби зачаровувалися моєю музикою.

Саме на одному з таких свят я зустріла його—Ареса. Високого, плечистого парубка  зі смішними золотими кучерями і грайливими ямочками на щоках. Мені здається що саме тоді я закохалася в нього. З першого погляду,я навіть відчула як стріла Амура попала мені прямо в серце... Тепер мені стало зрозуміло,чого мої сестри так завжди наряжалися. Мені стало соромно , зразу захотілося побігти додому та одягти свою найкращу сукню. Такі емоції та почуття були для мене вперше,і це було так дивно...