Глава 18. Габриїл

- Ви тільки скажіть мені одне: Як це можливо?! – Каштелян був у ярості. Він дивився на уряд, у якому половину членів викрили як потенційних дезертирів синтетики із Монемуса. Праворуч сидів його замісний – Мафа Савін, який нервово перебирав пальцями. Із попереднього складу тепер присутні: технік Ранді Морозі, очільник фінансів Молін Тален, міністр агрономічного та економічного сектору Грон Амлун, керуючий Каратом Мартін Невіл, головнокомандувач Кумерон Незорін, очільник відділу безпеки Робін Гофа, генерал Центрального округу Роджерс Молін, секретар відділу безпеки Карату полковник Йоган Корецький, адмірал повітряних сил зовнішніх секторів Гардін Жозе, новий очільник відділу міжрегіональних відносин Леон Ротергаунд, уповноважений конструктор та архітектор Сапфірової Долини Гарфулд Толан.

- Чому ви мовчите? – кричав він далі – за всю історію людства не було жодного подібного випадку! Чому саме зараз стався виняток?

- Ми над цим не владні – дуже обережно та повільно сказав адмірал Гардін.

- А хто тоді владний?! Хто?! Покажіть мені його! Покажіть!

- Ми не знаємо – так же тихо і обережно відповів Гардін. Габриїл лиш сплюнув.

- Нам потрібно переглянути усю нашу систему оборони. Не зайвим буде евакуювати людей. – сказав Робін Гофа – очільник відділу безпеки.

- Можливо – сказав спокійно Гарфулд – наші нові друзі мають до цього причетність.

 Габриїл глянув на Гарфулда з під лоба.

- Це навряд – відповів каштелян уже спокійно, але все ще нервово. – Що ви там казали про систему безпеки? – звернувся він до Робіна Гофи.

- Вона не зовсім адаптована до таких ситуацій… точніше – ми навіть до уваги не брали такі випадки.

- А вони сталися – з іронією, але мирно, не докоряючи сказав адмірал.

- У першу чергу необхідно евакуювати людей. Усіх. Краще би нам скористатися підземними тунелями миротворців.

 Габриїл відкинувся на спинку крісла. Його голова кипіла. Хто ж міг уявити собі подібне?

 Сьогодні зранку Габриїла розбудив комп’ютер і повідомив, що земні супутники та станції обстеження на поясі астероїдів помітили поблизу Сатурна кілька об’єктів, які своєю формою і будовою викривляють довколишній простір, майже утворюючи сплетену гармошку. При цьому вони самі не рухалися – ці об’єкти наче штовхає і несе часопростір. Через годину було нове повідомлення, що об’єкти вийшли на орбіту Юпітера, значно зменшивши швидкість пересування.

 Сотні видавництв із усіх поселень та міст стали кричати про інопланетну цивілізацію, яка шалено швидко наближається до Марсу. Одразу ж виступили офіційні представники Земної влади із заявами, що поки що природа таємничих об’єктів невідома і нема причин для паніки, та що активізується захисна система на орбіті Марсу та решта станцій, які знаходяться на орбіті Сонця. Одразу пролунали заяви, що у випадку агресії негайно потрібно припинити конфлікт на Марсі та об’єднати зусилля. Як дізнався Габриїл, до нього направлено кілька повідомлень із Томфула, Гіперону та Урвища з пропозицією зупинити наче б то безглузду війну. Навіть від Землі прийшло повідомлення із проханням вийти на контакт та припинити військові дії на нейтральних територіях.

 «Безглуздя.» Жодні інопланетяни не змусять Габриїла припинити почате ним.

- Щодо повідомлень від поселень та Землі – сказав Леон Ротергаунд – на них очікують відповідь.

- Є що-небудь від Марка або Фідере? – думка останнього цікавила Габриїла найбільше.

- Кардинал Фідере направив до нас групу миротворців, яка за годину прибуде до будівлі управління.

- А Марк?

- Нема. – відповів Леон.

- У будь-якому випадку ми повинні активізувати усі сили – уже урівноважено сказав Габриїл.

- Щодо фронту – озвався головнокомандувач Кумерон – по нашим позиціям припинили вести обстріли. Ми тримаємо ключові точки, попри активний наступ сил Томфулу. У свою чергу ми також зупинили ведення вогню.

- А чому? – спокійно запитав Габриїл.

 Питання вибило головнокомандувача із колії.

- Бо прийшло повідомлення із пропозицією припинити бойові дії.

- І ви так легко погодилися? Хм. Лупіть по них зі всього, що є.

- Пане каштеляне – нервово засовався адмірал Гардін Жозе – це означатиме нашу зухвалість та недотримання домовленостей. А ще підірве авторитет.

- Знаєте за кого вони нас мають? За тупих рабів. Авторитету для Землі у нас нема. Домовленості? Їх не було і не буде, а якщо ви готові вестися на казку про інопланетян – ваш вибір. Ми навіть не знаємо що то може бути, а ви одразу так категорично. Я віддаю приказ бити всім!

 Ніхто не осмілився заперечувати.

- Тоді нема сенсу відповідати на повідомлення – ніяково сказав Леон.

- Ви дуже здогадливі, пане Леон. – натягнуто усміхнувся Габриїл.

«Вони або телепні, або чергові маріонетки.»

 Габриїл мав сумнів щодо достовірності інформації. Відчуття всередині підказувало, що потрібно мислити тверезо.

- Пане Робін – звернувся він до очільника відділу безпеки. – Як тільки я проведу зустріч із нашими синтетичними друзями – я дам вам відповідь щодо евакуації населення.

- Це буде мудре рішення.

- Виведіть резерви безпілотників на лінії та організуйте постійні повітряні патрулі на території усього поселення, а в населених пунктах оголосіть про надзвичайний стан.

 Габриїл вирів, що краще тримати людей психічно готовими до раптової евакуації – тоді вона пройде більш гладко.

 «Ці лицеміри із Землі щось замислили.»    

 На цьому термінове засідання уряду закінчилося. Якоюсь мірою каштелян почувався задоволеним. «А як це в дійсності інопланетні загарбники? Маячня» Він засміявся про себе.

 На дворі було жарко, сонце палило немилосердно. Синтетиків у саду маже не спостерігалося. Нові моделі виготовлялися за рекомендаціями миротворців, а старі відправлені на переробку. Зараз тільки сорок андроїдів на постійній базі обслуговують будівлю управління.