Глава 13. "Забіяка".

Над широким плато пролітала група гелікоптерів Гіперону, відганяючи мотозагін Долини до пагорбів, на яких розміщувалися мобільні зенітні установки. Ракети, що тримали курс на гелікоптери, були відбиті дрібними снарядами на відстані, достатній, аби вибух не завдав пошкоджень.

 Забіяка спостерігав за полем бою через вмонтований у шолом оптичний багатократний сенсор, що уловлював політ пилинок на відстані у шістдесят кілометрів, при цьому не псуючи зображення.

 На Томфулі бажають мати найдетальнішу інформацію, і Забіяка виконує свою частину завдання. Звичайно, його загін не один, є ще вісім, розміщених поблизу усіх театрів дій.

 Позаду нього розміщувався масивний літаючий апарат із двома десантними відсіками, багато каліберними плазмоментами та двома системами захисту. Апарат мав продовгувату витягнуту морду, що переходила у широкий та об'ємний каркас, на якому розміщувалися чотири зігнуті в основі крила. Кожне крило мало великий круглий отвір, який насправді являвся антигравійним двигуном. Томфул як поселення, а по факту автономна закрита фракція, має низку технологій, рівні яким нема навіть у землян. Двигуни на антигравії використовуються більше десяти років. Вони у рази ефективніші за електромагнітні подушки. Насправді секрет не у двигуні, а у паливі — антигравії. Як виявилося більше двадцяти років тому, його надзвичайно легко синтезувати, а через три роки було створено першу машину, що працює виключно на антигравії. Вона справила неймовірне враження на вище керівництво. Але із масивними двигунами для військової техніки усе виявилося складніше. Потужність двигунів характеризується здатністю спрямовувати дію гравітонів за допомогою палива на протилежну, тим самим нівелюючи силу тяжіння для машини. Однак першопочаткова потужність була занадто малою. Тільки на початку минулого десятиліття з'явилися перші безпечні аналоги (антигравій дуже нестабільний), які одразу увійшли в масове виробництво. Тепер вісімдесят відсотків техніки Томфула працює на антигравії, а синтезують його лишень чотири заводи.

 Були, звичайно, думки про зброю, що використовує цей тип речовини, але навіть через стільки років нема жодного результату. Тисячі випробувань закінчувалися провалами. Доктор Деморі Фрау — шоста очільниця дослідницького відділу по використанню антигравію, як і попередники, тільки розводить руками, мовляв, не вдається знайти достатні точки опору, на яких антигравій буде контрольованою зброєю.

 Гелікоптери Гіперону розсіялися на невеликій ділянці поблизу пагорбів, продовжуючи відбивати ракети установок та тиснути снарядами на майже розбитий мотозагін. Забіяка, або, Джефрі Гокін -  як його звали, мав сумніви щодо настільки слабкої оборонної та наступальної здатностей Долини. “Вони хитрують. Майже тиждень граються у піддавки, а по факту тримаються на одному місці.” Однак варто відмітити, що командири Гіперону не дурні і всіма силами перекривають шляхи до Монемуса, як одним, так іншим. Були моменти, коли загонам Монемуса удавалося проскочити повз Гіперонців, навіть уникнути прямого зіткнення, що могло дорого обійтися, та приєднатися до ледь цілих угрупувань Долини. Тоді хід зіткнень частково змінювався. Але варто підмітити, що і близько подібного не було, якби Долинянцям у найвлучніші моменти не допомагали розкидані по всій долині на десятки кілометрів дрібні загони. “Вони хоч і дрібні, а стріляють тоді, коли майже не видно і наносять сильного пошкодження. Техніка явно не Долини та Монемуса. Навряд чи це угрупування Монеуса — зовсім інакша як і форма, так і тип шифрування сигналу — такого не використовують ніде. Давелі... можливо, але занадто ризиковано.” Джефрі часто чув про короля Давелі. Говорили, що він не передбачуваний. Хтось називав це гострим розумом, а хтось невпевненістю. Як би там не було, а воно часто грало йому на руку.

 Він постійно відправляв повідомлення до штабу, де також дуже зацікавилися дрібними угрупуваннями. Сам Джефрі не переставав дивуватися відмінній сноровці бійців та зброї, яка може бути нищівною. Часто один постріл золотавим снарядом зі ствола павукоподібної гармати змітав кілька одиниць техніки противника. Якщо Гіперонцям удавалося їх помітити, на захист виступали самонавідні мобільні установки, що вмить забезпечували короткочасну невидимість, після чого групи і сліду не залишалося, а через деякий час вона зявлялася за десятки кілометрів та продовжувала вести вогонь.

 Позаду антигавійний гелікоптер оточили люди його групи. Він мав під командуванням тридцять чотири солдати, з яких тільки два снайпери та троє з масивними молекулярними гвинтівками. Зброя томфулійців зазнала істотних змін біля сорока з гаком років тому. Тоді з’явилися перші зразки дрібно молекулярних гвинтівок. Від сучасних вони відрізнялися значною мірою, але саме той момент вважається початком доби нанометричної зброї. Зразки показували високі результати проти складних видів композитної броні, повністю її розчиняючи. Сучасні гвинтівки мають безліч складових частин так званої квантової зброї – вони використовують у якості рушія слабку та сильну ядерні взаємодії між кварками, дестабілізують утримуючу здатність атомів у цілі, снаряди активно «використовують» довколишні атоми для підсилення ефекту і т.д. Однак насправді, за твердженнями ряду інститутів, щось у дійсності близьке до квантової зброї використовувалося тільки один раз.

Уряд Томфулу вирішив перевірити припущення групи розробників. Тестування снаряду відбулося сім років тому. Результатом стала чорна хвиля із фіалковими прожилками, що змусила без сліду зникнути у прямому сенсі девяносто шість кубічних кілометрів простору.

Детальні дослідження та результати сканерів показали, що жодного вибуху, попри надгучний звук, не було. Гігантська частина простору зникла в нікуди і деякий проміжок часу існувала пустота, яка через сім хвилин заповнилася повітрям та рештою довколишніх речовин, залишивши як слід тільки кратер, дно якого без оптичних пристроїв не побачити.

Було багато версій, чому на місці пустоти не утворилася чорна діра та чому пустота не продовжувала розростатися. Існує тільки одна офіційна версія, яка каже, що чорна діра по своїй природі не є пустотою, а утворене було ніщо інше, як чиста порожнеча. Джефрі вважав версію безглуздям, думав, що утворене не має жодного зв’язку із пустотою.