Глава 10. Лемора

Марк сидів на м’якому кріслі, обшитому синім велюром зі срібною облямівкою. Він був трішки п’яний, про що свідчили рум’янці на щоках. Його грізний погляд міг пропалити наскрізь навіть титанову стіну, від чого Лемора відчувала легке збудження.

- Я не буду з цим затягувати – говорив Марк – чим швидше – тим краще.

- Затягувати ніхто і не просить – необхідно тільки чітко скоординувати дії. Єдине, чого ми не можемо допустити – це неорганізованість.

 Вона переодягнулася, як тільки прилетіли у Долину. Одягнула білосніжне плаття нижче колін з брунатним мереживом та накинула зверху малинове пальто. Кисті рук прикрашали блискучі браслети з білого золота та полум’яними рубінами, а на шиї милувався глибокий, темно-фіалковий аметист.

- Його величність Гормунд – говорила вона далі – готовий дати опір угрупуванням довкола Давелі та узяти під контроль дві бази Камвелі.

Марк на мить замислився.

- Не зовсім добре брати бази Камвелі – сказав він – навряд чи я зможу тоді допомагати напряму.

- А не на пряму?

Канцлер, розвівши руками, тільки знизив плечима.

- Ви зацікавлені у боротьбі з Гіпероном.

- Я зацікавлений у боротьбі із Землею.

«Я і не сумніваюся.»

- Це одне і те ж.

- Я би радив вам нейтралізувати сили гіперонців – у цьому я допоможу, але бази Камвелі візьміть тільки під нагляд.

- У його величності свої наміри – сухо відповіла Лемора. Вона взяла шматок жовтого пористого напівтвердого сиру, що віддавав копченим ароматом. «Ти боїшся за реакцію Габриїла, я це знаю, добре знаю.»

- Як би там не було, але я допоможу швидко забрати гіперонців від Давелі під умовою, що його світлість надасть частину своїх сил для військових дій. Однак хочу застережити, що після різких маневрів із Камвелі – співпрацювати буде дуже важко.

- Його світлість не піде прямою війною – про це не може йти мови.

«Ми у дуже нікчемному становищі, інакше не прийшлось би просити про жодну допомогу.»

- Його світлість не мусить йти напряму в боротьбу. Йому потрібно тільки надати частину сил у пряме розпорядження.

 Лемора дивилася на нього, як на лукавого змія. Вона боялася ступити не на ту сходинку, боялася провалитися і потягнути за собою решту Давелі. Боялася батькового погляду, який спалить її, якщо вона зробить щось не так.

- Що саме вам потрібно і скільки?

 Марк кілька секунд думав, мов вирішуючи, що саме говорити.

- Піхота, легка техніка, гелікоптери… - він знову замислився.

- Авіація, артилерія, дрони. – продовжила замість нього Лемора.

- Ні – похитавши головою, відповів Марк.  – Піхота, машини швидкого реагування, гелікоптери – це головне. Артилерії, танки, важка техніка, літаки – це залишіть собі.

«Спеціально сказав те, чого найбільше. Не дає можливості поторгуватися. Але це добре, авіація може будь-коли знадобитися, а особливо з важкою технікою – грізна сила.»

- Скільки?

- Десять тисяч піхотинців, чотири тисячі броньовані всюдихідні машини та тисяча гелікоптерів.

«Це небагато, якщо порівнювати з батьковими очікуваннями.»

- Звичайно, не одразу. Поступово – доповнив канцлер.

«Одразу і не вийде.»

- Коли ви готові почати операцію? – Сир засмакував добре, у роті залишився приємний карамельно-копчений присмак. Лемора взяла ще один шматок та повільно його пережовувала.

- На світанку. – відповів Марк, чекаючи, поки андроїд наповнить його бокал.

- А коли очікуєте отримати першу частину військ.

- До кінця тижня. Скільки ви зможете підготувати за цей час?

Лемора трішки замислилася. «Буде краще, якщо передаватимемо війська повільно та довго. Тоді менше шансів, що у Гіпероні виявлять нашу причетність.»

- Чотири сотні піхоти, стільки ж техніки та сорок гелікоптерів (які доправлять піхоту).

Марк у відповідь глузливо хмикнув. Лемора проковтнула цю образу. Вона знала, що Давелі не у тому становищі, аби самим упоратися з Гіпероном, союзники потрібні.

- Цього поки що достатньо – відповів Марк, сьорбнувши з бокалу. – І все ж – сказав він притишеним голосом – не варто брати дві нещасні бази Камвелі – це може призвести до неочікуваних наслідків. Передайте його величності від мене маленьку пораду.

- Як вирішить Гормунд – так і буде. Але я передам вашу пораду.

Марк похитав головою.

- Моя порада не у відмові брати бази, а у методі. Не йдіть прямим наступом – велика ймовірність, що Земляни втрутяться прямо – першими постраждають Давелі.

- Земля у будь-якому випадку втрутиться прямо – тільки якщо Гіперону вдасться захопити Марс самотужки. Тим паче Земля навряд чи заступиться за Камвелі.

Марк у котре хмикнув, а Лемора у котре проковтнула образу.

- А хто, по-вашому, купує у них послуги по звітності?

Лемора не зрозуміла, але відчула, що з неї хочуть поглузувати.

- Які ще послуги? Камвелі – організація, що діє самостійно. Навряд чи вони коли-небуть співдіяли із Землею.

- Земля має своїх людей усюди, і ці люди здатні зробити будь-що за щедрі пропозиції. Звідки по-вашому Камвелі отримала ресурси та техніку на таку швидку експансію Марсу у всіх можливих куточках? А головне – яких куточках.

- І що? – цього Марк не очікував точно – це видно з його виразу обличчя.

- Камвелі тепер не працюють із Землею – відкрито(скоріш за все і закрито), але в період незалежності це непримітне, дрібне та неймовірно бідне поселення отримало подарунок у вигляді незалежності, мільйонної партії синтетиків та дронів, будівельної техніки та зброї(яку ще до тепер використовують), взамін погодившись відправляти інформацію землянам про результати своїх досліджень та про діяльність поселень. Ті люди, делегати Камвелі, що присутні у кожній вченій раді поселень – ніхто інші, як шпигуни. Тепер вони менш потрібні Землі – остання має своїх «делегатів» у поселеннях та збирається остаточно повернути владу у зуби. Камвелі виконують останні акти у цій справі – дронами та дроїдами ніби то спостерігають за атмосферними аномаліями та змінами екосистеми, а насправді передають дії військових гарнізонів. – Марк сьорбнув вина. Лемора мовчки його слухала, не розуміючи до кінця суті. Якщо Камвелі працюють із Землею – їх теж потрібно нейтралізувати. Бази у кордонів – останнє, чого хочеться. – Керівництво Камвелі – продовжив він – чудово розуміє, що в результаті перейде до рук землян – звичайно їм цього не хочеться. У наших же інтересах з ними вийти на гарну ноту.