Розділ 1.

Колись підеш у світ,
незвіданими дорогами, шляхами,
і будеш далеко, від нас, 
твоїх тата і мами.
І може ще не раз, будуть опускатися 
твої руки,
та будеш ти приходити завжди до нас,
бо тебе тут цінують і люблять.

Можливо часом, в тебе буде страх,
не знаєш, що робити,
але твій шлях буде молитвами
від нас умитий,
і хоч твій світ, спочатку, буде і крихким,
та ти згадай, про нас, 
і сум пройде твій вмить.

Коли відчуєш страх, що ти щось не можеш,
твоя матуся тобі завжди допоможе,
Коли потрібна, тобі порада, мій сину,
знай, що у тебе міцна родина.

Якщо твій шлях буде крихким, -
прийди додому, ми його з'єднаєм вмить,
Якщо тобі холодно, вітер змін б'є в спину,
то згадай, що ти маєш сім'ю, мій, сину.
Якщо руки, опускаються додолу,
то приїжджай частіше, до нас, 
до свого дому.

Люблю, ціную,  обіймаю, 
бо ти найцінніше, що я маю.
Пораджу, дам настанову на життя,
лиш би твоя дорога в майбутнє була легка.
Обійму за плечі, ніжно поцілую,
всю твою біль, до себе прикручу,
і замість тебе вийду на гору крутую..
Лиш прошу одне: оминай долю лихую,
довіряй тільки добрим людям,
тоді й життя твоє не марним буде,
допомагай усім, хто на твоєму є шляху,
й людиною, ти завжди маєш бути,
а решту все пройде як має бути.

Головне, пам'ятай, щоб там в житті не було,
а ми поруч з тобою завжди будем,
поки твій шлях з хиткого, у міцний не стане,
приїзди частіше до тата і мами.

Пам'ятай, дороги додому не заростають,
й стежка ще веде до хати, 
не забувай хоч, час від час про нас,
телефонуй і приїзди у гості.
Приїзди додому, ти частіше,
бо для нас, - золото найцінніше.