Епілог (Замість Глави 13)

Доля, формуючи різні подієвості, неминуче залишає право вибору за учасником процесу: активно діяти чи довіритися випадку. Але коли рішення прийнято і вчинки, вольові чи випадкові, здійснені – залишається тільки чекати. Скоєне притягує низку невідворотних подій, до яких можна ставитися по-різному, але при цьому розуміти, що вже нічого не можна змінити. Ось і тепер Роки, сяк-так відбувши повинність у школі, сиділи на ґанку, катовані очікуванням майбутніх наслідків. Два гострих питання мучили хлопчаків: що зараз із Люсі і яке покарання послідує за самоуправство?

Автомобіль з екстремальним тонуванням уже давно мав приїхати, але хлопці споглядали порожнє шкільне подвір'я, посеред якого валялася кимось викинута обгортка від морозива.

– О, ось ви де! – за спиною хлопчаків з'явився Док. На його обличчі застигла дивна емоція, яку складно було розпізнати. – А я вас по школі ходжу, шукаю.

– А що, машини не буде? – поцікавився Роман.

– А вам хіба батьки не дзвонили? – відповів запитанням блондин.

– Дзвонили, – розгублено відповів Кирило. – Мама веліла зі школи одразу додому…

– І тут ми нічого не зрозуміли, – Роман не дав закінчити фразу.

– Що, на сьогодні все скасовується?

– Все скасовується.

– Чому? – блискавично видав Роман.

– А Люсі? – випалив Кирило так швидко, що два запитання пролунали одночасно.

– Бачите, в чому справа… – блондин присів на сходинку. – Навіть не знаю, як сказати. Сергій повідомив дещо, я сам досі в шоці.

Хлопчаки зосереджено дивилися на Дока, який напружено куйовдив волосся, наче збирав думки в правильній послідовності.

– Вам же говорили про те, що проект, у який вас запросили, є науковим експериментом? – програміст нарешті зібрався з думками.

– Ну, так, – відреагував Роман. – Саме так і говорили.

– Річ у тім, що це не зовсім так. Це був дійсно експериментальний проект, але тільки не науковий.

– А який? – Ми з вами потрапили в закрите елітне реаліті-шоу. Все, що відбувалося з вами і зі мною за останні дні, було ненавмисно, не по-справжньому. Така собі гримуча суміш ілюзії та психотропних препаратів. Іншими словами – фокуси під наркотою, – Док витримав паузу, припускаючи, що на нього посиплються запитання, але, не дочекавшись від ошарашених підлітків іншої реакції, крім переляканого ступору, продовжив. – Ви не турбуйтеся, гроші за договором вашим батькам уже перераховані, так що можна роки три не працювати, а відзнятий матеріал у соціальні мережі викладатися не буде. Тож сміливо повертайтеся до колишнього життя. До речі, з Люсі все в порядку. Це теж частина програми. Фокус. Ну, а зараз дійсно краще додому! Що я, власне, і збираюся зробити. Дуже приємно було з вами познайомитися й спілкуватися, хоч і недовго. Ну, тепер бувайте!

Док обмінявся з приголомшеними хлопчаками коротким рукостисканням і швидко зник з очей, завернувши за ріг школи. Роман прийшов до тями першим і попрямував у бік дому. Кирило знехотя підвівся. Серце його стогнало. Воно рвалося до своєї обраниці, і йому було наплювати на все сказане. Люсі жива. Вона у порядку. Юний чемпіон покірно йшов за другом, розуміючи, що це не його вибір, йому слід було б вирушити зовсім в іншому напрямку. І раніше однозначний зміст маминих слів тепер сприймався інакше. Хлопчик не розумів, де насправді його дім…

Упродовж двадцяти п’яти років проводжу один і той самий тренінг, у якому закладені одні й ті самі ідеї Ярги. І одну з думок у вигляді запитання: «Що таке Істина?», і одну й ту саму відповідь: «Істина – це об'єм приватної (сприйманої) інформації» намагаюся осмислити. І щоразу погоджуюся з визначенням. Свідомість розширюється – сприйняття реальності змінюється. Чи реальність змінюється? Як сприймати події, описані в цій книзі? Яка ймовірність їхньої достовірності чи неможливості? Швидше за все, події цієї книги та події існуючої реальності слід вважати рівноможливими, тому що немає підстав вважати будь-яку з них більш можливою, ніж інша. Хоча вони можуть бути й незалежними, що існують у паралельних, дуже близьких, тому доступних для сприйняття, реальностях.