Пролог

Синку, зі школи одразу додому!

Пролог

Крізь гул і тріск електричних протуберанців, що шматували землю на частини, долинав ледь помітний крик. – Ідіоти! Дебіли! Збийте кристал! – волав довговолосий бородань, чоловік величезного зросту. Здалеку могло здатися, що це кадри художнього фільму, переповненого спецефектами та комп'ютерною графікою. Яскраво-зелений промінь виривався з центру невеликої галявини і, пронизавши нічне небо, врізався в центр північного сяйва – явища, абсолютно не характерного для південного сходу України.

Навколо променя, наче пробудившись від вікового сну, злі й голодні фіолетові змії пекла визирали з тамтешньої безодні і, зависнувши на кілька митей, поверталися назад, поступаючись місцем новим аспідам. Серед цієї бісівської величі, подібно до шамана, що скаче на одній нозі й хаотично розмахує руками, витанцьовував істеричний танець дивний байкер. У неймовірному реві та тріскоті його лайка скидалася на тихий горловий спів заклинателя блискавок. Дивно, чому цей чоловік не втік, як зробив би будь-який нормальний на його місці, а з немислимою впертістю намагався пкробитися до центру галявини, але, натрапляючи на межу, окреслену променем, відскакував, наче нежить від магічного кола. Очевидно, що вся його лють була звернена в бік двох невеликих силуетів, які нерухомо завмерли всередині кола, де, схоже, панував повний штиль.

Може й він, немов озлоблений спекою пустелі мандрівник, який нарешті знайшов оазу, прагнув потрапити в зону комфорту? Може, все його обурення пов'язане з тим, що йому ніяк не вдавалося подолати невидиму перешкоду? Це складно зрозуміти серед хаосу й жаху, що творилися навколо яскраво-зеленої плями. Дивно, як йому досі вдавалося залишатися неушкодженим і не захопленим пекельним електричним розрядом. Навіть більш дивно, ніж це явище природи, що найбільше скидалося на науково-фантастичний фільм. Однак це не фільм, і нічого підбадьорливого чи такого, що вселяє надію на щасливий кінець, у фіолетових батогах, які вилітали з пронизливим тріскотом, та в одурманюючому озоном повітрі, не було. Бо якщо у смерті й є група підтримки чи підтанцовка, то вся вона зібралася тут. Зона навколо променя розросталася і вже залишила межі невеликої галявини, захоплюючи нові території. Уже й порода, що вийшла на поверхню з надр у вигляді невеликої скелі, і відвали північної частини галявини були втягнуті в шалений танець електричних змій.

– Ідоли безтолкові, збийте кристал! – донісся вже не крик, а рик пораненого звіра, який зумів утиснути виття розпачу в проміжки між розрядами. Схоже, він таки долетів до адресата, бо всередині променя почався рух. Ще мить, і як за клацанням чарівника, котрий вимкнув світло у вбиральні, все зникло в оглушливій тиші. Ні фіолетових розрядів, ні зеленого світіння. Наче нічого й не відбувалося зовсім. Тільки запах озону та північне сяйво нагадували про кінець світу, що щойно розгортався.