Розділ 1.2 Дивовижний сон

Розділ 1.2 Дивовижний сон

   Одного вечора, коли вся родина зібралася за вечерею, Мар'яна поводилася доволі жваво.

   — Тату, нам сьогодні в садочку розповідали про шпаківні та пташині годівнички. А також про те, що взимку потрібно обов'язково підгодовувати синичок, горобців, голубів та інших птахів, що зимують у місті. Ось...

   Адже під снігом їм важко буде віднайти собі прожиток. Через голод і морози вони можуть навіть загинути... Бідолашні такі… А лишень одна годівничка може врятувати від смерті до 50 синиць.

   — Авжеж, це правда, — відповів тато.

   — І не тільки через це. Варто неодмінно підгодовувати пернатих ще й тому, Мар'яшко, що вони наші вірні помічники й друзі, — сказала мама, — ти бачила, приміром, скільки в нас на дачі різноманітних пташиних будиночків на деревах?

   — Ні.

   —  Наступного разу, коли поїдемо, я тобі покажу. Так от, пташки знищують шкідливих комах. Тих, що безжально поїдають бабусин урожай. І що більше буде шпаківень, то більше буде й птахів в окрузі. А отже, вціліють й бабусин, і сусідські городи. До того ж, уяви собі, одна синиця може врятувати від шкідників до десяти дерев.

   — Дива!.. Одна малесенька синичка до десяти велетенських дерев? — здивувалася Мар'яна.

   — Атож, одна маленька пташка, розміром з долоньку. Їх ще називають санітарами лісу.

   — А чому санітарами? — запитала Мар'яна.

   — А ти пам'ятаєш, як ми влітку лежали з тобою в лікарні.

   — Це тоді, як в мене був бронхіт?

   — Так.

   — Пам'ятаю матусю, ну, як про таке забудеш. Ці уколи з довжелезними голками, а потім інгаляції в "наморднику".

   — Еге ж, — усміхнулася мама. — А хто прибирав палати, пригадуєш? Виносив сміття? Допомагав лікарям і медсестрам.

   — Хто?

   — Санітари. Ось і синичок називають санітарами лісу, позаяк вони очищають його від шкідників.

   — А ми можемо змайструвати шпаківню та годівничку, коли це так важливо? А потім почепити їх у нашому парку? Мені б дуже хотілося підгодовувати літаючих санітарів.

   — Можна, звісно, — відповів тато.

   — А коли?

   — Коли не знаю, чимало роботи, донечко. Якось зробимо, як матимемо вільний час.

   Але вільного часу татові все бракувало. То се, то те. То ремонт машини, то риболовля, то якісь постійні відрядження, звіти, перевірки.

   — Тату, коли ми зробимо годівницю, вже невдовзі буде зовсім холодно. І пташенятам нічого буде їсти.

   — Наступними вихідними, згода? Якщо не станеться нічого непередбачуваного, то напевно впораємося з цією справою. Я вже знайшов дошки  для шпаківні й для годівниці. Вони в нас у гаражі.

   Але й наступними вихідними знову  не склалося.

   Якось рано вранці Мар'яна забралася в ліжко до Роми, щоб переказати братові дивний сон, що наснився їй напередодні вночі.

   — Уявляєш, Ромцю, сьогодні мені наснилася синиця, начебто геть звичайнісінька, нічим не примітна пташка, схожа на тих, що за вікном і в парку. Але, насправжки, вона виявилася зовсім не простою...

   — Якою ж вона була? — перепитав спросоння Рома.

   — Казковою! Чарівною синицею! Вона обзивалася до мене людською мовою.

   — Аякже! Заливай більше.

   — Правда, я не вигадую. Слово честі.

   — І що ж вона тобі сказала?

   — Сказала, що всі дупла й шпаківні нашого парку зайняті іншими птахами, і їй зовсім ніде жити, а навесні ніде буде виводити пташенят.

   — Отак прямо й мовила?

   — Авжеж, так і мовила. А, ще сказала, що  звуть її Стефою.

   — Познайомилася, виходить?

   — Так.

   — Отже, звуть її Стефанією, як і твою подружку з танцювального гуртка? — усміхнувся Рома.

   — Ага! Саме так, як і Стефанію. Це ж треба таке?!

   — І не кажи... неймовірний збіг.

   — А ще вона сказала, що знає купу на купі цікавих історій. І якщо я облаштую для неї домівку, вона розповість мені про свої пригоди.

   — І як вона буде тобі оце все переказувати, уві сні абощо?

   — Не знаю, я б розпитала її, але ж не встигла. Прокинулася й одразу до тебе.

   — І що ж будемо робити? — глузливо примружився Рома.

   — Гадаю, треба якнайшвидше змайструвати для неї шпаківню. У гаражі в тата вже лежать для цього дошки, шматки фанери і якісь залізні куточки.

   — Зрозуміло. Але тоді потрібно будувати синичник, а не шпаківню.

   — А в чому різниця?

   — Вхід у домівку має бути трохи меншим, вужчим. Вхід називається льотком.

   — А чому саме льотком?