Синичка
VІІІ. Світло надії
VІІІ. Світло надії
25 травня 1981 року. Понеділок
Дорогі тату і мамо!
За час, протягом якого ми не спілкувалися, я зробила для себе багато відкриттів. Вони стосуються того, чого я не розуміла, сприймаючи світ земними очима. Зміни, що сталися зі мною, внутрішні відкриття і переживання мене неймовірно радують, бо дозволяють подивитися на все, що сталося, по-іншому.
Великою мірою мені допомагає те, що знаходжуся серед людей, об'єднаних спільним духом, і не відчуваю будь-якого втручання у свій особистий простір. Перекладаючи їх досвід на свій, розумію, як справді треба було робити, щоб уникнути помилок і не завдавати нікому болю.
Мені подобається працювати у притулку для дівчат, бути регентом хору при монастирі.
У нашому світі вважають, що чернецтво ‒ місце втечі від проблем. Але це далеко не так. Саме у стінах жіночого монастиря я усвідомила їх дріб'язковість. Тому дякую Ніні Антонівні за збереження таємниці мого зникнення та її сестрі за те, що дозволила мені поїхати з нею у це святе місце.
Моє перебування у послуху при жіночому монастирі ще не означає, що я прийму постриг. Я дала собі рік для прийняття рішення.
У будь-якому разі про свій вибір повідомлю.
Щиро сподіваюся на розуміння з вашого боку.
Ліна
Понеділок. 25.05 1981 р.
Відредаговано: 27.03.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
