Частина 2. Без тебе. Розділ 22. Даніна таємниця

     З матір'ю у Даніели стосунки всерйоз зіпсувалися. Точніше сказати, їх просто не було! Вона досі не могла зрозуміти, як найближча людина на землі в одну мить могла стати ворогом? Але ж Олесь нічим не міг загрожувати Ірині! Говорять, що всі батьки ревнують своїх дітей до майбутніх супутників життя. Напевно, це сталося і з матір'ю. Дівчина розуміла, що в їхньому випадку це сталося зарано. Але ж мама мала б радіти, що її доньці пощастило зустріти свою кохану людину одразу, без кількох років метань, розчарувань та дурниць!

     Якщо Ірина намагалася заговорити з дочкою, то відповіддю служили лише гіркі закиди від Даніели.

    - Мамо, як ти могла? Ти ж була моїм другом? Ти була моїм найкращим другом! – кричала та крізь сльози.

     - Ніхто б не забрав мене від тебе! Я все одно залишалася б твоєю дочкою!

    У Ірини серце кров'ю обливалося від такої ситуації. Але, поки що вона нічого не могла вдіяти. І ще, вона дуже боялася можливих наслідків цього кохання. Їй була знайома статистика самогубств і в себе в країні, і в світі через нещасне кохання. Вона була знайома і зі статистикою вбивств на тлі мінливості цього почуття. Тож Ірина контролювала кожен крок доньки. Вона мало не перетворилася на маніячку, постійно стежачи за Данею. Її опіка доходила до кумедного. Дочка не мала, навіть, елементарного мобільника, навіть найстарішого випуску, щоб не допустити зв'язку між підлітками.

    - Твоя мама віруюча? - якось спитали її однокурсники. У їхньому понятті від телефонів могли відмовитися лише сектанти.

    Що могла їм відповісти Даня? Розповідати про трагедію свого кохання їй не хотілося. І вже тим більше, показувати іншим, що мати може стати гіршою за мачуху! І вона ствердно кивнула головою.

     Це з часом призвело до несподіваних результатів, до того ж – позитивних. По-перше, всі їй тепер співчували. А по-друге, на день ангела одногрупники скинулися і подарували їй простенький телефон, чого вона неймовірно зраділа. Тільки вона попросила приятельку ввечері забирати подарунок із собою, щоб Ірина не знайшла його випадково вдома.

    Тепер у неї вперше у житті з'явилася таємниця від матері. І після занять, коли вони з подружкою ходили сквером біля коледжу, Даня отримала можливість розмовляти з коханим. Але такий випадок не завжди випадав. Хоч Олесь регулярно поповнював їй рахунок на телефон, але коли він був у процесі зйомок, то слухавку не брав. Звичайно, розмова – це зовсім не те, коли ти тримаєш коханого за руку, і можеш обійняти його, і навіть поцілувати… Але й почути улюблений голос – було вже цілим досягненням.

    Олесь, зазвичай, не піднімав слухавку, коли бачив незнайомий номер. Але в той день, коли він після довгої розлуки почув дзвінок з невідомого номера, його серце стрімко забилося. Раптом, це Даня? І яка ж радість його охопила, коли він почув справді її далекий рідний голосок. Він був такий щасливий, ніби виграв джекпот!

     - Привіт, це твій номер? Який я радий тебе чути! - закидав він її питаннями.

    Дівчина з радістю, захлинаючись, розповідала йому про свої новини. Тоді вони розмовляли, поки вона не «виговорила» всі гроші на телефоні.
 

     Подружка із заздрістю прислухалася до їхньої розмови. Вона думала, що таке буває лише у кіно. Виявляється, у таких самих, як вона, підлітків, киплять пристрасті, краще шекспірівських!

     Ще восени, помітивши, як сподобалася його картина коханій дівчині, Олесь написав чудову копію. Оригінал йому довелося продати, щоб матеріально підготуватися до останнього навчального року у школі: купити випускний костюм тощо. Коли він міг тоді заробляти, то хотів це показати і своїй матері, і Ірині.

      Для Дані ця картина стала тепер єдиною віддушиною у житті. Вечорами вона тепер міцно притискала до серця сині тюльпани і відчувала, як там відступає ниючий біль. По всьому тілу лунало тепло. Вона знала, що він все одно любить її. І це були її найпрекрасніші думки перед сном.

Шановні друзі, якщо Вам подобається історія кохання дані та Олеся, не забувайте підтримати її підпискою на автора та вподобайками!