Незабаром один вітчизняний дизайнер запитав рекламщика про невідому ще широку масу населення, молоду модель для реклами осінньої колекції пальта та взуття. Той одразу згадав Дану, і таким чином наша героїня отримала запрошення на нову зйомку.
Даніела була гарна тим, що схоплювала все на льоту і була слухняною. Тому їй завжди вдавалося відзніматися набагато швидше, ніж відомим моделям, які намагалися нав'язати фотографу своє бачення. Зйомки робив невідомий їй, але вже знаменитий фотограф, який теж мав чудову уяву та своє художнє бачення. Фотографувалися вони у чудовому осінньому парку.
Спочатку він зібрав п'ятеро дівчат у пальто осінніх відтінків: зеленуватому, жовтому, рожевому, бордовому та фіолетовому і знімав, як вони підкидали в повітря оберемки листя. Зараз моделі не йшли подіумом з кам'яними обличчями, а показували справжню радість. Це було дуже гарно. Потім він зняв кожну окремо. І перейшов на роботу з нею. Їй дали наглухо закрите блакитне пальто з високим коміром. «Знову мій улюблений колір!» - подумки зазначила вона. Костюмер принесла високі чоботи. Вони були великі для Даніели, але в цьому була своя чарівність. Волосся сховали під шапку. Ще й верхню частину обличчя теж заховали під неї, у підборіддя закрили коміром. «Від обличчя взагалі нічого не залишилося!», - сумно зауважила вона.
Про себе – тому що вже знала «залізне» правило для моделей: обурюватись діями модельєра чи фотографа не можна! Строптиві моделі не потрібні! Але вона згадала, як чудово виглядали дівчата, які сміялися на тлі падаючого різнобарвного листя! Проте, вона слухняно, і навіть із настроєм, виконала всі вказівки фотографа. Здобула свій гонорар, пораділа йому. А коли вона побачила свою фотку, разом із рештою, у статті «Модні тенденції осені» у новому журналі «ТОП Юкрейн», то не могла відвести від неї очей. Так, від лиця залишилися тільки очі, але вся постать і поза були професійними, як у справжньої манекенниці. Вона не чекала такого себе!
- Ось бачиш, уже пішла розкрутка! Я казав, що поступово все прийде! - радів за неї Олесь.
Даніела теж не хотіла, щоб її однокласники знали про участь у зйомках. У її віці заздрість була ще небезпечнішою, ніж у 11-му класі. Деякі дівчата влаштовували побоїща у шкільному туалеті. Вона не збиралася брати участь у подібному. Мати теж заохочувала подібну скромність, вважаючи, що відкривати всі карти про себе краще вже при вступі до коледжу.
Отже, у піднесеному тепер настрої пройшла середина навчального року. Обидва не були відмінниками, але були стабільними хорошистами.
Олесь все ніяк не міг визначитися з вибором професії, а Даніела збиралася вступати до юридичного коледжу. За тиждень вони вимотувалися в школі і додатково займалися вдома, але на вихідні незмінно зустрічалися щоразу. Іноді вони примудрялися ходити до театру.
А на Новий рік Олесь купив і подарував Даніеле дорогий комплект із срібла. Він би хотів їй подарувати і золотий, але, по-перше, поки що не заробив на нього. По-друге, вона не любила золото, а чорнене срібло привертало її увагу і будило уяву. А по-третє, навіть у гороскопі, їй зірками рекомендувалося срібло.
Він змусив її підійти до дзеркала, заплющити очі, і надів на шию незвичайне намисто. Кожна його ланка ніби була викута давнім ковалем. У тон йому були і кільце, трохи масивне для її тонких пальчиків, і середньовічного виду сережки.
- Відкривай! - вимовив він, милуючись виглядом дівчини.
Даніела схопилася за щоки. Як же прикрашають людей одяг, оздоблення, взуття! Для їхнього щастя не вистачає лише трохи грошей… Нічого, тепер вони були впевнені, що зможуть заробити на своє самостійне життя! Звісно, обидві мами були шоковані вчинком Олеся. Тепер вони розуміли, що їхні діти відчувають не лише дружбу.
Обидві ще раз, з профілактичною метою, згадали про кримінальну відповідальність, на що обидва обурилися, і запитали, за кого сприймає їхня рідна мати! Камілла та Ірина повірили та заспокоїлися вкотре.
Тепер Юрій Сергійович іноді згадував про улюблену парочку та намагався підкидати їм «підробітки». Наприклад, йому вдалося непомітно для дівчини показати її з покупками від Levis до ТРЦ, і її одразу запросили на місцевий показ моделей для залучення клієнтів.
Поки що йому не вдалося засвітити їх на масштабних дорослих заходах, але він вважав, що у них все попереду. Кінець навчального року стрімко наближався. Панікерка Даніела панічно боялася іспитів. При одному слові «іспит» у неї вже починалася божевільна тахікардія. Оскільки вона була "сердечницею", вона мала право на звільнення від іспитів. І якби не вступ до коледжу!... Але їй були потрібні випускні оцінки! Тому, з наближенням літа, її охоплював мандраж.
Усі намагалися заспокоїти її. Олесь переконував її поставитися до сесії, як до звичайних контрольних. Але вона боялася їх. Своїм страхом вона перевернула всю увагу на себе, хоч у хлопця теж були остаточні випускні іспити. Не те, що її проміжні!
У житті Камілли намічалися певні зміни. По-перше, один її співробітник із Болгарії зробив їй пропозицію. По-друге, начальство хотіло перевести її до Варни. У всякому разі, в Болгарії було хоч трохи краще, ніж тут. Тож вона планувала переїзд сім'ї. Поки що вона не знала, як пом'якшити ці новини для сина, який по вуха закохався в цю миленьку дівчинку. Але згодом він зрозуміє, як краще. Тим паче, що вони, насправді, ще діти. Захоче пов'язати з нею життя за кілька років – вона не буде проти. Якщо у нього не з'явиться більш підходяща для нього партії. Даніела їй подобалася.
#5206 в Любовні романи
#2249 в Сучасний любовний роман
#837 в Молодіжна проза
Відредаговано: 17.05.2024