Розділ 9. Прогулянка

     Поки Ірина ламала голову, як і де можна заробити, підлітки насолоджувалися останньою річковою прогулянкою. Спочатку вони сиділи на верхній палубі і зніяковіло мовчали. Вони вперше виявилися наодинці. Але потім, коли Даніела пересмикнула плечима від прохолодних бризок води, що піднялися в повітря, Олесь тісно притиснув її до себе і обійняв за плечі.

       - Зараз зігрієшся. Чи хочеш, ходімо вниз?

     - Ну ні, якщо ми потрапили на катер, поки не вкриємось кригою, будемо тут, - дзвінко засміялася дівчинка, намагаючись приховати за сміхом почуття незручності. 

     Вона одразу згадала ту солодку мить, ніби завмерла в часі, коли на зйомці Олесь тримав її у своїх витягнутих руках у повітрі, а вона почувала себе пушинкою... Спійманою в повітрі пушинкою... Точніше, королевою пушинок, спійманих у повітрі, бо до неї ставилися, немов до королеви ... У той момент вона, зі своїм низьким зростом, була піднята вище за всіх! От би її бачили в ту мить однокласниці, які намагалися принизити її тим, що вона не носить у школі облягаюче або дуже коротке або заявляють, що у неї маленькі груди, або що у неї немає хлопця!.. Ну, щодо хлопця, вони, схоже, мали рацію. Олесь не був її хлопцем. Але створив його видимість. Добре, що мати фотографувала весь процес зйомок! Можна потім викласти фотки в соцмережах, якщо Олесь не буде проти, щоб вони вже заткнулися, нарешті! Хоч вона й розуміла зараз, що її фантазії не можуть здійснитись такими гарними в житті – такий чудовий хлопець не зустрічатиметься з такою пигалицею, як вона, але як зараз здорово, що він приділяє увагу саме їй!

     І Даніела відкинула сумніви, що їй робити, щоб завоювати такого хлопця, і почала просто спілкуватися з ним, як з другом. Вона не підозрювала, що завойовувати вже нікого не треба. Він і так був завойований нею з того самого першого дня, як побачив її.

     - Дивно, щоправда, на пляжі спекотно, а тут холодно!

     - Не забувай, що тут вітер! Ось я тупак! Треба було хоч рушники взяти!

     Але все-таки змерзнувши, вони спустилися вниз і виявили, що там веселитися у розпалі дискотека.

     - О, чудово, пішли танцювати!

   Хлопець дуже любив танцювати, та майже ніколи цього не робив. Приблизно так само було і з Даніелою. У неї було прекрасне почуття ритму, але танцювати було ні з ким. Зараз вона стала ніяково упиратися, але хлопець за руку затяг її прямо в центр кола.

     - Давай, якщо ми вже знімаємося, і пройшли майстер-класи, то маєш танцювати! Раптом доведеться в сцені!

     І Даніелі було нікуди тепер подітися. Вони піддалися почуттю ритму і почали веселитися, як могли.

     Вечір наближався до заходу сонця. Ставало прохолодно. Ірина почала одягатися і глянула на річку. Ось, нарешті, почулася музика, шум, гамір, і з-за повороту виплив катер. Незабаром він причалив і мама поспішила зустріти підлітків. Вони вибігли назустріч їй, тримаючись за руки. Ірина одразу автоматично відзначила для себе цей факт.

    - Мамо, було так чудово! – Даніела почервоніла від задоволення і почала поспішно розповідати про їхні пригоди.

    - Ми нафоткалися, я вам поштою скину знімки скину, - сказав Олесь, прощаючись, на мить затримав руку дочки у своїй руці.

    - Побачимося? Я ж Вам ще гроші винен за катер!

    Даніела дивилася йому вслід, окрилена словом «побачимося».

    Наступного дня, на жаль, Ірині вже треба було виходити на роботу. Даніела так солодко спала, що мати не захотіла її будити, залишила сніданок на столі і тихенько пішла. Вона вирішила, що не дзвонитиме доньці – нехай та відіспиться. Сама зателефонує, як прокинеться. Останні два тижні пройшли в суцільному чаді кіно- та телетворчості, адже вони приходили додому лише переночувати.

    Даніелу розбудив телефонний дзвінок. Вона спросоння ледь розглянула годинник. Десять? Такого не може бути! Вона ніколи не спить так довго! Мама пішла та не розбудила її? Це, напевно, дзвонить вона. Але як забилося її серце, коли вона побачила на телефоні напис «Олесь».

    - Це ти? - не вірячи своїм вухам, хрипко запитала вона.

    - А хто ж ще? - весело відгукнувся хлопець, - Чого хрипиш?

    - Мабуть, перемерзла на катері вчора?

    - Ти захворіла? А я хотів запросити тебе...

    - Ні, не захворіла! - схопилася з ліжка дівчинка, - А куди хотів запросити?

    - А ти точно не захворіла? Бо мене твоя мама вб'є!

    - Не вб'є, ти що! Вона дуже добра!

    - Ну, це образно кажучи.

    - Ні, вона, правда, добра! Ми вчора просто перекупалися. Вода, ніби й тепла була… То куди ти хотів мене запросити?

    - О, це сюрприз! Я зводив би тебе в одне модне місце, а потім пару годин погуляли б містом… Як тобі така ідея?