Розділ 7. Зйомки

     Нарешті, настав час та їх зйомок. Олесю режисер сказав, що він гратиме старшого спортсмена, який буде легкою пробіжкою бігать і наставлятиме молодших братів. Двоє молодших хлопчиків були синами адміністратора проекту, і їх теж треба було кудись прилаштувати. Даніелі була призначена роль помічниці класного керівника, який привів свій клас на екскурсію. Вона повинна була виявляти напускну строгість, стримувати молодших від невгамовної біганини садом, але в інші моменти демонструвати таку ж безпосередність, як і у молодших. І Даніела, і Олесь з сумом зрозуміли, що жодними епізодичними ролями вже й не пахне. Основна увага камери була приділена дітям своїх кіношників.

     – Ти бачиш? Мені мама так і говорила, що всі найкращі ролі дістаються «своїм»! Я думала, що хоч тут усе буде чесно! - ображено прошепотіла Даніела хлопцеві, що схилився до неї.

     – Спробуємо імпровізувати на ходу! Покажемо, що ми також гідні кадру! – підбадьорив її Олесь.

    Наразі вони змогли переконатися про правильність сказаного, що зйомки – це теж праця! Три хвилини ефірного часу знімали дві з половиною години. Потім дали півгодини на перерву. Добре, що Ірина була на підхваті з бутербродами та чаєм. Підлітки присіли на лаву, ноги в них уже гули від безплідного стояння.

     – У мене ноги вже не стоять, – поскаржилася дівчинка.

     – Даніело, у тебе ж навіть прізвище – Стоян! Ти маєш вистояти! – підбадьорливо сміявся Олесь.

     – Ось бачиш, як добре, що ти мене послухалася і не вдягла сьогодні підбори! – зауважила Ірина, яка зазнала ранкової суперечки з дочкою з приводу взуття.

    Даніела, яка надивилася передач по моделінгу та кастингам, вбила в голову, що завжди має бути зобов'язана ходити на підборах. А мама доводила, що у її віці, коли склепіння стопи ще не повністю сформоване, це шкідливо. І допустимо це лише під час зйомок. Хто ж міг краще розбиратися в цьому питанні, як не Ірина, яка провела безліч експертиз разом із судово-медичними експертами з остеології та знала всі ці питання! Тепер донька на своїй практиці зрозуміла, що до слів мами краще дослухатися завжди.

     Під час наступних зйомок, прямо з натури, раптом з'явилася лазівка для епізоду з Даніелою. Справа в тому, що Юрій Сергійович – оператор, який вів зйомку на кастингу та вже фільму, звернув увагу на кіно- та фотогенічність дівчинки з модельною зовнішністю. Вона стала його невизнаною симпатією. Була б його воля, він знімав би її в головній ролі. І того синьоокого хлопця – теж! Він знав, що підлітки пробувалися зовсім на інший фільм. І саме їм там було місце! Але, як завжди, ті ролі вже виявилися зайнятими. Борис Андрійович, режисер «Ботсаду», теж розумів вигідну зовнішність Стоян і Каменова, але ламав голову, як знайти їм застосування в рамках короткого метра, вже майже використаного (теж, в основному, «своїми» дітками). Якби він був режисером «Першого кохання», він би обов'язково, незважаючи на численні протекції, взяв би саме цю парочку на головні ролі. Підлітки дуже органічно виглядали у кадрі. 

     Цей же фільм був замовлений, як трохи заполітизований. Там мав бути наш хлопчик і зарубіжна героїня. Взяли арабку, яка приїхала на фестиваль танцю. Дівчина була дуже пластична, але не цікава зовні. Під час фільму вона закохується в нашого хлопця, до речі чимось схожого на Каменова, але якому далеко до його чарівності, і вони починають долати перешкоди на шляху їхнього кохання…

     У принципі, всі відразу розуміють, що це кохання приречене, тому що за арабськими традиціями, дівчина не може вибирати собі коханого. Тут усе зрозуміло. Іноді потрібні такі щирі сюжети. І в них не обов'язково учасники мають бути гарними, а реалістичними. Не всі ж у житті – красені! Можливо, потім цей фільм на майбутньому фестивалі займе якийсь приз глядацьких симпатій… Але він не буде продаватись, тому на нього чекає провал. І Борис Андрійович, і Юрій Сергійович знали, як можна було б убити двох зайців одразу, але в них були обмежені такі можливості. Коштів вистачало лише на короткий метр. Щоправда, у тому, що жорсткого сценарію не було, була й їхня перевага. Вони отримували свободу дій щодо його зміни.

     І от коли пані адміністраторка попросила, щоб і її діти, хоч ненадовго засвітилися в кадрі, режисер придумав такий трюк. Біля головної алеї лежав величезний камінь - фактурна брила заввишки більше півтора метра.

    – Давайте зробимо такий хід конем: малюки видерлися на камінь, а злізти самі не можуть. А мама нехай буде зайнята з колясочкою та новонародженою. Тому Даня полізе на брилу, тільки будьте дуже обережні, і почне спускати неслухняних діток. Але потім застрягне сама. У цей час неподалік розминатимуться наші спортсмени. І ти, Олесю, підбіжиш і врятуєш нашу героїню! Як вам поворот сюжету?

     Все зраділо заплескали. Зрештою, вони мали можливість показати і себе в кадрі! Юрій Сергійович вирішив проінструктувати підлітків, щоб робити менше дублів.

    – Дивись, щоб усе вийшло гарно, ти маєш трохи затримати її в руках. Ти ж хлопець сильний? Чи зможеш утримати її кілька секунд у повітрі?