Розділ 5. Знайомство

- Даніела. А це - моя мати.

- Ірина. А тебе як звати?

- Олесандр Каменов.

- Олександр, - повторила мама дівчинки.

- Ні, без літери "к". Олесандр. Скорочено - Олесь.

Даніела стрепенулась.

- Як гарно. Ніколи не чула.

- Так, твої батьки добре зоригінальничали, - зауважила Ірина.

- Чому «зоригінальничали»? Це наше, болгарське ім'я, – почав пояснювати хлопець і тепер уже стрепенулась Ірина.

- Ти – болгарин?

- Так. Етнічний. Але я – наш, український.

Усі засміялися.

- Ну треба ж! Адже Даніела також наполовину болгарка. По батькові. Які можуть бути такі збіги! В Україні не так багато болгарів.

- Але прізвище у вас українське?

- Насправді, в її діда по батьку прізвище було Пламен Стоянов. Але згодом, у його сина суфікс-ов вже відпав і вийшло наше Стоян.

- Ось як? А насправді болгар більше, ніж здається. Великі діаспори є в Одеській та інших областях. Справжні наші родичі навчаються у Полтавській стоматологічній академії. Мама з подругами звідти листується.

- Навіть не знала. А тато?

- А тато ... він у мене загинув ...

– Як? - Вигукнула Ірина, - Наш тато теж загинув, коли Даніеле було півроку ...

- Мені було два…

- Як шкода! - у Ірини на очах з'явилися сльози і вона обняла підлітків. Після того, як виявилося, що в їхній долі так багато дивних збігів, розмовляти всім стало легше, і у підлітків роти вже не закривалися. 

До зйомок залишалося три дні. А поки що їх чекали майстер-класи від метрів різних жанрів кіно, театру та ТБ – творчості. Після обіду з ними займався хореограф і ставив різні види ходи. Потім вони навчалися миттєвої імпровізації. І, навіть, Олесю та Даніелі давали спільні завдання. День пройшов дуже цікаво та насичено. Підлітки обмінялися номерами телефонів та електронною поштою, і нарешті, пізно ввечері вирушили по домівках.

- Мамо, я ніби за сьогодні ціле життя прожила! - в ажіотажі вигукнула донька, падаючи на диван.

- Я - теж! - засміялася мати і в знемозі теж опустилася на ліжко.

- О, хто б мене роззув і відніс у ванну?

- І мене?

- Ти можеш уявити таку щоденну інтенсивність два тижні? У мене вже після першого дня ноги відпадають! Але я рада за тебе! - повернула голову до дочки Ірина, але не дочекалася відповіді.

Даніела вже спала, не встигнувши роздягтися.

З ранку дочка перебувала у радісному передчутті робочого дня. Вона рано встала і до пробудження мами встигла посмажити млинці та змастити їх домашньою нутеллою. Даніела не так багато вміла готувати, але омлет і млинці у неї виходили божественні!

- Мамо, як ти гадаєш, він сьогодні буде?

- Він – це Олесь?

- Ну так!

- Звичайно буде! Він же хоче стати артистом.

- Тоді давай швидше.

Даніела від нетерпіння аж підстрибувала.

- Не так швидко, дочко. Тобі зібралася – і все. А мені скласти нам їжу, про всяк випадок – кофти та колготи, парасольки – обіцяли дощ.

- А ми хіба їздитимемо десь?

- У розкладі вказано дві локації. З ранку – у Будинку кіно, а по обіді – на іншому березі, у колишньому кінотеатрі. Я навіть не знаю, де це. Як ми добиратимемося, яким ходом? Вчора я краєм вуха чула про якісь автобуси. Може це для артистів? Води, знов-таки, треба взяти. Раптом не буде часу бігати до магазину?

Після обіду Даніела зрозуміла, наскільки права була мама у своїх пророкуваннях.

     Майстер-класи було розраховано з мінімальним часом для переїздів. Олесь, звичайно, був, але в атмосфері такої метушні у них навіть не було до ладу поспілкуватися один з одним. Тому він подумав, що на вечірньому майстер-класі він сяде поруч із ними. Проте останній клас скасували та запросили всіх на творчий вечір знаменитого хореографа.

У принципі, це нічого не змінило. Він усе одно сів поруч із Стоян і весело спілкувався як із донькою, так і з мамою. Даніела не могла зрозуміти його ставлення до неї. Вона подумала, що якби він зацікавився нею, як дівчиною, то, мабуть, соромився б спілкуватися з її мамою. Значить, він вирішив з нею просто потоваришувати. Але це вже було добре. Хто з її однокласниць міг би похвалитися увагою такого хлопця? Чи не просто красеня, а й розумного, товариського, і веселого? Вони навіть обідати пішли разом, щоправда, не лише втрьох, а до них приєдналася адміністраторка проекту зі своїми дітьми. Але потім та всіх повезла на своєму величезному джипі на наступну локацію, на інший берег. Тож відчуття драйву переповнювало наших підлітків до самого вечора.

Так вийшло, що сидячи їм довелося потіснитися. І тепер Даніела та Олесь сиділи по серединці м'якого сидіння, тісно торкаючись плечима. Дівчинка одночасно відчувала блаженство і збентеження від того, що відчувала його накачані м'язи. Раптом їй на думку прийшла дивна думка про те, як чудово було б відчути себе пушинкою в таких твердих руках. У серці у неї з'явилося солодке відчуття знемоги. Її обличчя залилося фарбою.