Розділ 2. Проби

        Вона згадала, як боялася їхати на студію минулого разу...

     Там, прямо від входу, вони зіткнулися з величезною чергою з хлопчаків. Даніелі й на думку не спадало, що може виявитися так багато хлопців, які бажають спробувати себе в ролі кіноакторів. Хоч студія позиціонувала себе як дитяча, але займалася і підлітками до 16 років. Вона, яка звикла спілкуватися з низькорослими та нецікавими однокласниками, з подивом констатувала, що насправді існує безліч інших хлопців. Високих, красивих та гуморних. Ті, у свою чергу, здивовано витріщилися на маленьку, але жіночну, дівчинку. Виявляється, що черга для дівчаток була в іншому приміщенні. І поки що, найсимпатичнішою дівчинкою, яка проходить повз хлопців, виявилася саме Даніела.

     Гостьовий адміністратор провела їх у кімнату, записала її у чергу і залишила чекати. Нарешті, Даніела змогла перевести дух. Перед ними у черзі опинилися і найменші учасниці зйомок – від 6 років, так і 16-річні. Вона озирнулася й із задоволенням переконалася, що поки що від представниць із старшої групи їй не загрожувала конкуренція. На місці деяких вона б просто сама не пішла на кастинг. На вигляд вона виявилася найпривабливішою. Тепер вона почала турбуватися з іншого приводу. Чи зможе вона швидко вивчити текст? Чи зможе його розповісти так виразно, як це потрібно?

     Їй довелося чекати близько години. Але адміністратор прийшла і за нею. Даніелу провели у великий павільйон, де спочатку їй зайнявся фотограф. Спочатку він знімав її в «американці» та інших позах, а потім підійшов якийсь солідний чоловік, мабуть, режисер, і почав давати різні завдання. З декламацією та піснею вона впоралася, і обидва залишилися нею задоволені. Тепер залишалося зачекати до остаточного рішення.

     Мама Даніели вже перестала нервувати і вони почали оглядати коридори студії. Досі на тих кастингах, де вони були, не рахуючи кіностудії, вони були то в театрі, що орендується, то просто в якомусь ангарі, то у виставковому залі. Ця студія була влаштована з особливим теплом та любов'ю. Відчувалося, що це було улюблене дітище колективу, який тут працював. Зсередини коридор виглядав театральним, у ньому на стінах навіть були присутні театральні символи та елементи. Все було привабливо, мило і без зайвої помпезності. Студія відкрилася нещодавно, але планувалося, що надовго.

       Нарешті їх покликали і повідомили, що відібрані дівчатка точно затверджені. Виявилося, що саме на цій студії планувалися зйомки 3-х короткометражок. Тому остаточний розподіл ролей мав відбутися за кілька днів у Будинку кіноакторів. Самі фільми мали зніматися в рамках кінофестивалю дитячої та підліткової творчості.

     І саме тому зараз, по дорозі до Будинку кіно, Даніела зазнавала радісного хвилювання від передчуття своєї першої ролі. Яке ж було їх з мамою здивування, коли вони побачили близько сотні майбутніх учасників зйомок! Для зйомки фільмів кастинг проводила не одна їхня студія. Мама та Даніела були в шоці!

       Знову всі мали пройти фото- і кіно проби, оскільки додалися проби ще в одному фільмі. Всі діти збилися в одну купу навколо розпорядника і чекали на вказівки. Якийсь чоловік розповідав про майбутні зйомки та заходи майбутнього фестивалю. Для учасників та всіх бажаючих було передбачено проведення безлічі майстер-класів з театральної та кіномайстерності, моделінгу, вокалу та декламації. Але, звісно, вони були платними. Ірина, скріпивши серце, дістала із загашника, буквально, останні гроші та оформила дочку у слухачі. Що робити, це було потрібне капіталовкладення. Якщо вона хоче, щоб з її доньки вийшла актриса або модель, то для цього все одно необхідно навчання. оскільки в результаті виявився всього один оператор, то довелося всіх розбити на групки. Спочатку – малюки-хлопчики, потім – старші. А потім, у такій самій послідовності – дівчатка.

     –  Іди, дивись, як проходитимуть проби, –  порадила мама. 

    Даніела спочатку відмовлялася, але потім зрозуміла, що мама мала рацію. Тут все відбувалося трохи не так, як у студії. Тому можна було поки що підготуватися, вивчивши досвід інших. На дрібних хлопчиків вона навіть не дивилася, а всю увагу приділяла вивченню питань, які ставив оператор та режисер. Але коли перед об'єктивом опинилася група старших, Даніела почала звертати увагу і на зовнішність. І коли перед кінокамерою опинився останній із учасників-хлопців, вона розсіяно глянувши на нього, вмить осліпла!

     Краса хлопця і весь його зовнішній вигляд вразив її, мов удар блискавки! Він був просто сліпучий! У потужних золотистих променях, що освітлювали вестибюль крізь величезні вікна, він весь здавався оточеним сонячним ореолом. Яскравий блондин із синіми очима, у синій футболці під колір очей, і в таких же джинсах, не залишив байдужою жодне дівоче серце. 

     Знову чудовий синій колір! Юнак був серйозний і на всі запитання відповідав так само вдумливо, без посмішок. «От яким має бути справжній хлопець!», – подумала Даніела. Це не її вертляві однокласники, думки яких були заповнені тільки тим, щоб смикнути за волосся дівчаток, штовхнути чи зробити ще якусь пакість! Відразу стало очевидним і те, що він був явно старшим. На запитання режисера, чому він прийшов на проби, хлопець відповів, що хотів би стати актором. Режисер по-станіславськи зауважив, що не вірить йому і попросив обіграти цю фразу переконливіше.    Хлопець на кілька секунд забарився. Було помітно, що у ньому відбувається якась внутрішня боротьба.