Глава 4. Операція «Реанімація»

Вибухова декомпресія спрацювала з нищівною, математичною бездоганністю. Величезний, скажений потік повітря, що виривався під тиском у кілька атмосфер, в одну мить підхопив залишки обгорілої, напівспаленої фіолетової маси. Істоту, яка ще секунду тому намертво вчепилася своїми капілярами в титанову панель керування, буквально вивернуло навиворіт: сувора, безжальна фізика відкритого космосу виявилася сильнішою за будь-яку екзотичну інопланетну біологію.

Разом із вирваним шматом внутрішньої обшивки, каскадом сліпучих іскор та густою хмарою миттєво замерзлого крижаного пару, «гриб» ухнув у чорну безодню. Він майже миттєво перетворився на крихітну, блідо-бузкову іскру, що з шаленою швидкістю віддалялася на тлі холодних і байдужих далеких зірок.

Внутрішні герметичні двері шлюзу з важким металевим брязкотом та шипінням автоматики зачинилися, відсікаючи смертоносний вакуум від житлових зон.

Майкл безсило упав на коліна просто на обвуглену підлогу, важко й хрипко дихаючи в маску. У вухах стояв щільний, нестерпний дзвін, а в понівеченому шлюзі запанувала мертва, моторошна тиша. Її порушувало лише рідкісне, сухе потріскування металу, який стрімко охолоджувався після плазмового термічного удару.

Роберт нерухомо завмер біля протилежної стіни. Один із його масивних маніпуляторів безсило, наче батіг, звисав до самої підлоги, повністю обвуглений і закопчений до самої гідравлічної основи.

На лівому окулярі шолома Майкла, пробиваючись крізь брудні патьоки, спалахнув системний звіт бортового комп’ютера:

• Параметр: Корпус

Статус: Критично пошкоджений. Наскрізну діру в технічному секторі B-4 заблоковано важкою аварійною заслінкою. Герметичність другого контуру умовно відновлена.

• Параметр: Запас кисню

Статус: 62%. Втрачено близько 15% загального об'єму під час екстреної декомпресії шлюзового відсіку.

• Параметр: Енергія

Статус: Стабільна. Квантовий реактор відновлює номінальні показники. Паразит більше не висмоктує енергію з головної силової магістралі.

• Параметр: Стан Роберта

Статус: Потребує термінового технічного ремонту. Головний мовний модуль втрачено (тимчасово через коротке замикання). Права кінцівка не функціонує.

Майкл із зусиллям підвів важку голову й подивився на робота. Тот повільно, ніби зважуючи кожен рух, блимнув своїм єдиним уцілілим оком-сенсором, який тепер світився тьмяним бурштиновим світлом. Замість звичних, іронічних слів із пошкодженого динаміка андроїда долинуло лише ритмічне, ледь чутне потріскування статичної електрики та глухі клацання реле.

— Ну що, «щасливчику»? — тихо, майже пошепки прошепотів Майкл сам до себе, зриваючи з обличчя вологу маску й витираючи липкий піт рукавом комбінезона. — Моя інтуїція знову мала рацію: будь-яка спроба проявити гуманність чи зайнятися дипломатією на цій старій посудині — це завжди до великої біди.

Майкл ще кілька довгих хвилин просто сидів на підлозі, безпорадно витягнувши ноги й притулившись спиною до холодної, покритої кіптявою перебірки. Адреналін, який досі підтримував його сили, повільно вивітрювався з крові, залишаючи по собі свинцеву, паралізуючу втому в усьому тілі й чітке усвідомлення: «Зірка Оріона» зараз більше нагадувала стару консервну банку, по якій з усього маху вдарили ковальською кувалдою, ніж гордий космічний корабель.

— Так, — Майкл насилу підвівся, тримаючись за покручені металеві поручні, — спершу давай повернемо до життя мого єдиного адекватного співрозмовника на цьому борту, а вже потім будемо розбиратися, що це за «космічний трюфель» намагався нами так безпардонно пообідати.

Роберт зблизька виглядав справді жалюгідно. Його потужний центральний процесор під бронеплитами гудів від критичної перенапруги, а понівечений маніпулятор сиротливо іскрив, ронячи на підлогу дрібні сині краплі розплавленого мідного дроту. Майкл дістав із кишені універсальну викрутку й одним точним рухом відкрив сервісну панель на грудях робота.

• Діагноз: Повністю прогоріла центральна шина мовного модуля. Зафіксовано оплавлення та спікання сервоприводів правої клешні.
• Ремонт: Майкл, лаючись крізь зуби, тонкими щипцями витяг згорілу плату. Замість неї він дістав запасну плату зі старого, списаного навігатора (все одно цей прилад безбожно брехав на два градуси під час стрибків) і акуратно перепаяв контактні доріжки ручним лазером.

За пів години напруженої роботи в напівтемряві робот раптом судомно сіпнувся всім своїм триметровим корпусом. Його єдине ціле око-сенсор спалахнуло яскраво-жовтим світлом, зробило кілька обертів і чітко сфокусувалося на замурзаному обличчі Майкла.

— ...помилка 404... почуття... почуття гумору не знайдено в поточному секторі... — зі страшним рипінням та затримками проскреготів робот, намагаючись відкалібрувати звуковий тон. — Майкле, я відчуваю... дивну, абсолютно нераціональну легкість у районі правого плеча. Підкажіть, це і є та сама людська нірвана, про яку йдеться у ваших архівах?

Майкл нарешті втомлено посміхнувся і закрив сервісний щиток.

— Це не нірвана, Роберте. Це повна відсутність титанового маніпулятора за п’ять тисяч системних кредитів, який ти так необачно спалив. Ласкаво прибути назад у реальність. Нам ще корабель латати.