Розділ 64: Тренування для студентів

Зеро спокійно крокував у напрямку до університету 'Імперія', та його ноги не торкалися землі. Він ішов просто… по небу.

Він використовував левітацію з такою точністю, ніби ходив поверхнею невидимого мосту, натягнутого над хмарами. Його фігура повільно пливла серед небес, немов тінь божества, а кожен крок резонував з неоновими потоками планети.

— Прекрасно, — тихо мовив Зеро, вдивляючись у простори планети.

З такої висоти перед ним відкривався цілий світ: мегаполіси, фантоми, звичайні люди та далекі горизонти з кораблями, що підіймалися та зникали. Хоча він міг телепортуватися до університету в одну мить, та Зеро цінував ці моменти тиші, коли міг зібрати думки й проаналізувати поточний стан не лише планети, а й галактичного балансу.

Зеро не просто дивився на світ. Він аналізував його — глибоко, системно. У його свідомості одночасно програвалися десятки мільйонів сценаріїв розвитку подій, включаючи ймовірні атаки, галактичні загрози, політичні маневри галактичних цивілізацій та навіть сигнали з краю Всесвіту. Проте, для нього це все було так легко, як для звичайної людини просто дихати.

— Нола… сьогодні ти побачиш, на що здатна, — мовив він, коли в кількох кілометрах під ним пролетіла неонна машина. Всередині сиділа вона — у студентській формі, зосереджена, але з невидимим вогнем в очах. Саме заради неї він усе це й затіяв: він хотів дати їй шанс зібрати команду, яка зможе бути справжньою опорою у майбутніх війнах за планету. Йому було цікаво, хто з нинішніх студентів зможе стати для неї опорою в майбутньому. Хто заслуговує не лише сили, а й довіри.

Зробивши ще один крок — він миттєво телепортувався всередину університету. Його не зупинили ані бар’єри, ані захисні щити — ніщо не мало сили перед ним, ба більше вони навіть не помітили його. Майже одразу з тонким спалахом поруч з’явився декан, який зняв капелюха й низько вклонився:

— Сер Зеро, для нас велика честь, що ви візьмете участь у цій операції ! — промовив він урочисто, знявши капелюх.

Зеро лишень махнув кілька разів рукою, ніби кажучи: 'Облиш формальності'. Йому був потрібен лише один — директор. Декан мовчки кивнув, і обоє телепортувалися до кімнати голови університету.

Там уже чекав директор — у повній формі, у стані легкого хвилювання. Побачивши гостя, він одразу підійшов і віддавши честь, промовив:

— Сер Зеро, вітаю вас !

Зеро коротко кивнув головою, і розмова перейшла до суті — обговорення операції. План був простим зовні, але мав глибший сенс. Зеро мав самостійно відібрати десять студентів. Разом вони вирушать на зачистку мутантів в одному з найнебезпечніших регіонів планети — африканському кластері неонової активності.

Жодного супроводу.

Жодних камер.

Лише Зеро та студенти.

— Сер Зеро, якщо дозволите... У чому полягає ваша мета ? — запитав директор, сподіваючись бодай на натяк.

— Нічого особливого. Просто хочу подивитись, на що здатне молоде покоління, — з легким відтінком усмішки відповів Зеро.

— Ха-ха ! Ну гаразд. Маєте повне право, — засміявся директор, хоча відчував, що це — лише частина істини.

— Директоре, група студентів уже на місці, — повідомила AVI, з’явившись у вигляді голографічного обличчя.

— У такому разі не буду вас затримувати, — промовив директор, віддаючи честь разом із деканом.

Зеро кивнув, і в ту ж мить зник.

У кімнаті на мить запала тиша.

— Директоре, ці студенти... — почав декан, зітхаючи.

— Знаю, — перебив його директор, спостерігаючи за проекцією студентів. — Деякі з них — генії, інші — майже безнадійні. Деякі взагалі на межі відрахування.

— І навіть вона… Нола. - тихо промовив декан.

— Всі вони погодилися на операцію миттєво, — промовив директор. — Без питань, без часу на обдумування. Невже вони щось знають або чекають ?

— Якщо Зеро з ними, немає причин для страху… напевно, — відповів декан, хоч і сам не був у цьому впевнений.

— Він сказав що це буде гарне тренування для них. SON одразу дала дозвіл. Навіть директор особисто це підтримав, без жодних уточнень.

— Ну що ж, побачимо… побачимо, що з цього вийде.

Зеро тихо левітував над групою з десяти обраних студентів, приховавши свою присутність, але уважно спостерігаючи за ними. Вони активно обговорюючи останні події — і центр усіх розмов був він сам.

Він не втручався в розмову, спостерігаючи зверху за групою студентів, яких він сам обрав. Вони ще не знали, що ця операція стане визначальною у їхньому житті.

– Зачистка S+ рангу з новим фантомом, що може бути краще, – жваво промовив один з юнаків.

– Зачистка ? Та всі знають, що це тренування, – вставив інший. – Адміністрація університету так сказала.

– Ну і що ? Якщо ми тут, значить, у нас щось є. Чи не так ? – підкинув плечима третій.

— Не всі в цьому впевнені, — кинув ще один, хитаючи головою.

– Та навіть Чжу Чжан тут, – зазначив хтось і група миттєво затихла.