Розділ 58: Обмеження

Троє асасинів із темного угруповання, відомого своєю безжальністю та професіоналізмом, отримали наказ ліквідувати жінку, яка, згідно з усіма звітами, була не вищою за A-ранг. Однак те, що вони щойно побачили, не вкладалося в жодні їхні уявлення про реальність.

Третій асасин, найслабший у їхній групі, все ж був досвідченим воїном. Його імпульсивність іноді грала проти нього, але в блискавичних атаках він не мав собі рівних. Без зайвих роздумів він використав швидку стратегію, сподіваючись покінчити з ціллю одним ударом.

Проте сталося неможливе.

Жінка навіть не подивилася в його бік – вона просто виставила свій меч і відбила атаку з такою нелюдською легкістю.

Очі асасинів розширилися від шоку.

– Це неможливо ! – думка ніби пронизала їхні свідомості.

Вони точно знали, що її ранг – не вище A. Вони вивчили її досьє, аналізували всі бої, які вона вела, і прийшли до висновку, що вона не могла чинити серйозного опору S-ранговому воїну.

Тоді як вона змогла відбити цей удар ?

Що це за меч ?

Що це за техніка ?

Враження від побаченого було настільки сильним, що на секунду їхні тіла заціпеніли від нерозуміння.

Але головний асасин, який мав найвищий ранг серед них, миттєво взяв ситуацію під контроль.

– Другий, діємо по плану. – Його голос був холодним, як крига.

Другий асасин, ще не до кінця відійшовши від шоку, все ж зосередився.

– А що з третім ? – запитав він, краєм ока дивлячись на свого напарника.

Капітан навіть не повернув голову.

– Забудь про нього. – Його слова пронизали повітря, як лезо ножа.

Ніяких емоцій. Ніяких вагань.

Третій був мертвий для них, навіть якщо ще дихав.

Обидва асасини миттєво активували техніку приховування, і їхні тіла зникли з поля зору.

Охоронці Аліни не могли просто покинути її. Їхнім головним завданням було забезпечення її безпеки – і вони були готові віддати за це власні життя.

Капітани загонів перебували на безпечній відстані, ретельно приховуючи свою присутність за допомогою спеціальних пристроїв маскування. Всі вони були фантомами рангу S, здатними миттєво зреагувати та втрутитися в будь-який момент. Проте те, що вони бачили зараз, шокувало навіть їх.

— Я знав, що наша замовниця сильна, — прошепотів один з охоронців, не відводячи погляду. — Але такого я не очікував…

Його слова знайшли відгук у кожному з присутніх. Вони бачили багато сильних воїнів, але те, що зробила Аліна — це виходило за межі звичайного розуміння.

Асасин напав раптово, використовуючи ідеально сплановану атаку. За всіма розрахунками, вона мала бути смертельною або як мінімум нанести серйозне поранення. Проте Аліна відбила її з такою легкістю, що навіть фантоми рангу S не були впевнені, що змогли б повторити таке.

— І це зараз такий А ранг? — пробурмотів один із них, намагаючись осмислити побачене. — Щось я, здається, відстав…

— Це швидше вона нас охоронятиме, ніж ми її, — пожартував інший, але в його голосі відчувалася не лише повага, а й нерозуміння того, на що вона насправді здатна.

Раптово капітан підняв руку в кулак, і всі миттєво замовкли.

Вони продовжували спостерігати, аналізуючи кожен рух і кожну дію Аліни через свої нано-костюми.

Аліна стояла посеред подвір’я, тримаючи меч опущеним, її очі були закриті. Вона глибоко вдихнула й видихнула, зосереджуючись на своїх відчуттях. Фіолетові блискавки навколо леза почали розширюватися, охоплюючи дедалі більшу відстань, ніби меч оживав, відчуваючи її рішучість.

Вона піднесла меч до обличчя та відразу згадала про Зеро, ця думка змусила її усміхнутися.

Він завжди наголошував, що справжня майстерність приходить не тоді, коли ти бачиш ворога, а коли відчуваєш його.

— Ти не маєш покладатися на свої органи відчуття. Справжній воїн не дивиться, не слухає, не вдихає – він просто знає.

Згадка про нього наповнила її впевненістю.

Раптом, асасин з'явився та кинувся на неї спереду, його меч прорізав повітря, несучись до її горла. Але вона не рухалася.

Це була пастка.

Цей асасин був лише фейком, клоном, створеним, щоб змусити її реагувати передчасно. Насправді ж справжня атака йшла збоку, праворуч.

Аліна різко змінила положення тіла, ніби вже знала, що станеться, і спрямувала свій меч точно в напрямку, де матеріалізувався справжній асасин. Її лезо зіткнулося з його мечем в ту ж мить, коли він збирався завдати смертельного удару.

Бум !

Від їхнього зіткнення розійшлася ударна хвиля, піднімаючи пил і каміння.

Вони обмінювалися ударами – швидкими, точними, смертельними. Але було очевидно: Аліна контролювала ситуацію. Її рухи були граційні й бездоганні, ніби вона не билася на смерть, а просто гралася з супротивником.