Розділ 41: Дорогий щоденник

У глибокому космосі, далеко за межами відомих людям кордонів, у секретному штабі нанітів працювали найпередовіші системи спостереження за розвитком різних цивілізацій.

Цей штаб був побудований у вигляді величезної, невидимої для звичайних сенсорів станції, що левітувала серед астероїдного поясу. У центрі цього комплексу знаходився зал управління, наповнений голографічними дисплеями та панелями з мільйонами світлових індикаторів.

На одному з центральних екранів миготіли дані, пов'язані з прогресом у Галактиці "Чумацький Шлях". Перед ними стояла постать у високотехнологічному нано-костюмі. Вона уважно стежила за даними, що з’являлися на екрані, її руки легко рухалися, коригуючи масштаб проекцій. Її голос прозвучав чітко і беземоційно:

- Відкрити щоденник, номер запису VL-1736557200.

Перед нею з'явилося ще одне фіолетове голографічне вікно і почався аудіозапис.

– Галактика "Чумацький шлях" демонструє прогресивний спосіб еволюції. У зв'язку з наближенням невідомої війни людство розвивається надзвичайно швидко. Їм вдалося здобути значну кількість знань про неони та їхнє застосування, а також налагодити контакт із кількома дрібними цивілізаціями.

Вона зробила паузу, переглядаючи дані, а потім продовжила:

– У грі "Фантоматія" їхній рейтинг залишається низьким. Очевидно, вони навмисно приховують силу своїх фантомів, щоб уникнути передчасного розкриття потенціалу. Підстав для втручання наразі немає. Спостереження продовжується.

Тесселін закінчила запис і повернулася до асистента, який стояв трохи позаду. Це був штучний інтелект, вбудований у вигляді голографічної фігури:

- Надіслати запис Аксіону ? – запитав асистент.

- Так, надіслати, – коротко відповіла вона.

– Запис VL-1736557200 надіслано. Успішного спостереження, місіс Тесселін.

Постать відійшла від панелі, поглянувши через гігантське вікно станції, звідки відкривався захоплюючий вигляд на безмежний космос. Вона тихо подумала про те, як далеко людство може зайти, якщо продовжить у тому ж дусі.

- Чумацький Шлях стає цікавим місцем. Можливо, вони здивують навіть нас. - Тесселін усміхнулася і знову повернулася до роботи.

Щойно Зеро прокинувся, він одразу відчув підозрілу активність поблизу гуртожитку та екзаменаційної будівлі.

Їхня енергія була різною — хтось чекав з цікавістю, хтось із нетерпінням, а дехто з прихованою злістю.

– Значить, все-таки вони це зробили, – промовив Зеро, здогадуючись про мотиви натовпу.

План насправді був дуже простим. Якщо Зеро склав перший фінальний екзамен, то сьогодні він має пройти другий. Якщо ж ні — його участь у наступному етапі скасовується. На це натякнув Хао Чжан, заявивши, що Зеро має намір скласти всі екзамени всього за три дні. Цей висновок швидко поширився серед студентів, викликавши ажіотаж.

Серед тих, хто зібрався біля гуртожитку, була і Нола – одна з небагатьох, хто активно підтримував Зеро. Вона прибула ще вдосвіта. Її підозри лише збільшилися, коли вона побачила, як інші студенти теж почали збиратися. Студенти мали різні мотиви. Хтось прийшов із цікавості, хтось – з надією побачити, чи підтвердяться чутки про виняткові здібності Зеро. Дехто, як Хаобай та його послідовники, явно очікували невдачі з боку Зеро, і їхнє роздратування було помітне навіть з їхньої міміки.

Нола була впевнена:

– Зеро не буде порушувати правила. Він не використає телепортацію, щоб з'явитися на екзамені.

За університетськими правилами заборонено застосовувати неони, техніки чи зброю до початку навчання. І хоча вона знала, що ці обмеження, ймовірно, не поширюються на Зеро, була ще одна важлива деталь — ректор. Він мав супроводжувати Зеро на наступний фінальний екзамен. Ця вимога була чітко прописана в університетських правилах. Будь-хто з викладачів має супроводжувати студента на екзамен, і якщо він провів його на перший екзамен, значить має провести до інших екзаменів. Тому якщо ректор з'явиться, це автоматично підтвердить, що Зеро склав перший екзамен.

Тим часом натовп студентів не просто чекав. Навіть найсильніші фантоми не могли дозволити собі гаяти час, тому серед них почали проводитися дуелі й невеликі битви для підтримання форми. Але всі вони зберігали напружене очікування, не зводячи поглядів із гуртожитку. З кожною хвилиною їхнє хвилювання зростало. Через кілька хвилин, з'явилася висока постать — ректор університету. Він неквапливо йшов у напрямку гуртожитку. Його постава випромінювала впевненість і спокій.

Студенти, побачивши його, миттєво віддали честь. У натовпі помітно змінилася атмосфера.

Його поява підтвердила здогадки більшості: Зеро склав перший екзамен і готовий до другого. Атмосфера в натовпі загострилася, і всі приготувалися побачити, що буде далі.

– Хох, який різний настрій, – посміхнувся ректор, оглядаючи присутніх.

Дехто з них радів, адже підтримував Зеро та був вдячний йому за його силу й справедливість. Проте були й ті, чиї обличчя видавали невдоволення. Вони намагалися приховати злість, але навіть найменші зміни в їхньому емоційному стані було легко зчитати.

Ректор знав причину цієї ситуації. Ще зранку штучний інтелект AVI повідомив йому про збори студентів біля гуртожитку та екзаменаційної зони. Зеро поділив університет на дві частини: одних, хто захоплювався його силою та справедливістю, і інших, хто, як Хаобай та його друзі, бачили у ньому суперника та загрозу, яку потрібно знищити.